Navsegda - Monoliza (Монолиза)

Набери воды в луже из своих сомнений.

Лей в стакан любви, он наполовину пуст.

Набираешь в шприц дозу моего терпения —

Я спокойна, там не будет много тебе.

Припев:

Навсегда — это не считается.

Навсегда жизнь меня не считает.

Навсегда всё меняется,

Навсегда, но меня не меняет.

Не суши меня в дуршлаге для обещаний.

Загляни в него, он наполовину пуст.

Разбуди во мне зверя с чистыми глазами,

Пусть бежит бескрайними полями в даль.

Припев:

Навсегда — это не считается.

Навсегда жизнь меня не считает.

Навсегда всё меняется,

Навсегда, но меня не меняет.

Навсегда — это не считается.

Навсегда жизнь меня не считает.

Навсегда всё меняется,

Навсегда, но всего не меняет.

А ты так смотришь на меня, что я могла б тебе поверить,

Но мне привычней хлопнуть дверью и спать в объятьях октября.

Внутри давно такие льды, что ртуть под плинтусами скачет

И разбивают себе мачты причалившие корабли.

Причалившие корабли.

Набери води в калюжі зі своїх сумнівів.

Лій у склянку кохання, він наполовину порожній.

Набираєш у шприц дозу мого терпіння —

Я спокійна, там не буде багато тобі.

Приспів:

Назавжди — це не вважається.

Назавжди життя мене не вважає.

Назавжди все змінюється,

Назавжди, але мене не змінює.

Не суши мене в друшляку для обіцянок.

Заглянь у нього, він наполовину порожній.

Розбуди в мені звіра з чистими очима,

Нехай біжить безкрайніми полями в далечінь.

Приспів:

Назавжди — це не вважається.

Назавжди життя мене не вважає.

Назавжди все змінюється,

Назавжди, але мене не змінює.

Назавжди — це не вважається.

Назавжди життя мене не вважає.

Назавжди все змінюється,

Назавжди, але все не змінює.

А ти так дивишся на мене, що я могла б тобі повірити,

Але мені звичніше грюкнути дверима і спати в обіймах жовтня.

Всередині давно такі льоди, що ртуть під плінтусами скаче

І розбивають собі щогли причалили кораблі.

Кораблі, що причалили.