Я сидел и тормошил чужое платье - Михаил Круг

Я сидел и тормошил чужое платье.

Пепел стряхивал с дымящей сигареты.

Перекуришь, Колька, вечером, нежданно забежишь ко мне с бутылкой нашей водки,

Ты ведь любишь слушать песни под гитару, обнимая крепко девушку — это что-то!

И на каждую лукавую простушку ты не тратишь драгоценные минуты.

Про тебя воскликнул, видно, Саша Пушкин: «Наш Коля самых чистых женских

атрибутов».

Слова верны: «Чем меньше женщину мы любим», тем больше времени в остатке на

другую,

В мечтах и грёзах, размышлениях о чуде про бабью радость — где б её найти,

такую?..

Немало было слов, претензий и протестов со стороны всех, недолюбленных тобою:

Ты лгал бессовестно про Надю-каратистку и про свои конфликты с бывшею женою.

Как скажет Пушкин о тебе, но не предел, самозабвен отступник света,

друг природы.

Ты в край далёкий после свадьбы полетел на сторону с весёлым призраком свободы.

Какие сцены в Полубратове забыты — вся дверь обклеена наклейками от водки.

Ты там прослыл оригинальным «Айболитом»: «Помажь „бальзамом“ — всё пройдёт до

свадьбы, что там».

И пусть девчонки — а теперь не очень лестно — мне говорили — я поддакивал,

кивая:

«Пусть ты лентяй, но под гитару любишь песни, но ты не лгун, а ты мечтатель,

— я ведь знаю.

И если можно, я спою тебе, как прежде, ты дачу помнишь на Отрадном — пели песни.

Какие были обалденные надежды, какие были после траурные вести…

Любовь не дура, сон не рок, поэт не гений.

«Трава у дома» — это жалкая рассада:

Враз пожелтеет без калийных удобрений, — вот так и мы без баб — они нам только

рады.

Ты поживаешь, как всегда, без огорчений, ты даже не переживал, когда женился.

На свете очень много разных развлечений, но ты для женщин, видно,

только и родился.

Ты в этом деле просто стал непревзойдённым: какая выдержка в стремленье

неустанном!

Ты можешь сделать девушку умалишенной, такой, какой она и снилась Дон Жуану.

Мы с Кулаковым постоянно удивлялись: где ты берёшь таких душевных и лояльных,

Таких простых, красивых, милых, музыкальных?

Ты так мечтал, что мы с ним просто

забывались.

Теперь ты скажешь: «Брось, Миней, воспоминанья, забудь „гирлянды“

чистых женских атрибутов.

Там, где мы были, — крематорий, а не баня, не трать на женщин драгоценные

минуты».

А я, лишь выпил, взял гитару с добрым словом, как пьяный жаворонок,

недобрал полтона,

Пропел Колюха — для меня не слишком ново, — что те, с кем хочешь,

по утрам едят лимоны.

Я сидів і гальмував чужу сукню.

Попіл струшував з сигарети.

Перекуриш, Колько, увечері, несподівано забіжиш до мене з пляшкою нашої горілки,

Ти любиш слухати пісні під гітару, обіймаючи міцно дівчину — це щось!

І на кожу лукаву простушку ти не тратиш дорогоцінні хвилини.

Про тебе вигукнув, мабуть, Сашко Пушкін: «Наш Коля найчистіших жіночих

атрибутів».

Слова вірні: «Чим менше жінку ми любимо», тим більше часу в залишку на

іншу,

У мріях і мріях, роздумах про чудо про бабу радість - де б її знайти,

таку?

Чимало було слів, претензій і протестів з боку всіх, недолюблених тобою:

Ти лгав безсовісно про Надю-каратистку і про свої конфлікти з колишньою дружиною.

Як скаже Пушкін про тебе, але не межа, самозабутній відступник світла,

друг природи.

Ти в край далекий після весілля полетів на бік із веселою примарою свободи.

Які сцени в Полубратові забуті всі двері обклеєні наклейками від горілки.

Ти там прославився оригінальним «Айболітом»: «Поміж „бальзамом“ — все пройде до

весілля, що там».

І нехай дівчата — а тепер не дуже втішно — мені говорили — я підтакував,

киваючи:

«Нехай ти ледар, але під гітару любиш пісні, але ти не брехун, а ти мрійник,

—Я знаю.

І якщо можна, я спою тобі, як раніше, ти дачу пам'ятаєш на Втішному — співали пісні.

Які були шалені надії, які були після жалобні звістки…

Кохання не дура, сон не рок, поет не геній.

«Трава у будинку» - це жалюгідна розсада:

Враз пожовкне без калійних добрив,— ось так і ми без баб — вони нам тільки

раді.

Ти поживаєш, як завжди, без прикрощів, ти навіть не переживав, коли одружився.

На світі дуже багато різних розваг, але ти для жінок, видно,

тільки й народився.

Ти в цій справі просто став неперевершеним: яка витримка в прагненні

невтомному!

Ти можеш зробити дівчину божевільною, такою, якою вона і снилася Дон Жуану.

Ми з Кулаковим постійно дивувалися: де ти береш таких душевних і лояльних,

Таких простих, вродливих, милих, музичних?

Ти так мріяв, що ми з ним просто

забули.

Тепер ти скажеш: «Кинь, Мінею, спогади, забудь „гірлянди“

чистих жіночих атрибутів.

Там, де ми були, крематорій, а не лазня, не витрачати на жінок дорогоцінні.

хвилини».

А я, лише випив, узяв гітару з добрим словом, як п'яний жайворонок,

недобрав півтону,

Проспів Колюха — для мене не дуже нове, що ті, з ким хочеш,

вранці їдять лимони.