Фраер - Михаил Круг

Что ж ты, фраер, сдал назад,

Не по масти я тебе –

Ты смотри в мои глаза,

Брось трепаться о судьбе….

Ведь с тобой, мой мусорок,

Я попутала рамсы,

Завязала узелок,

Как тугие две косы….

Помню, как ты подошел,

Как поскрипывал паркет,

Как поставил на мой стол

Чайных роз большой букет…

Я решила – ты скокарь.

Или вор-авторитет.

Оказалось – просто тварь…

Брал на понт, тушите свет.

Ты весь вечер флиртовал

И разжег в груди пожар,

А когда поцеловал –

Миша смазал в лузу шар…

Как узнали, шо ты мент,

Кипишнулся в баре стол,

Все растаяли в момент -

Вдруг облава и гоп-стоп!

Сели в бест на долгий срок…

Хоть, спасибо, не метут,

Но меня, мой мусорок,

Все ментовкою зовут…

Ты со мною говорил,

Не разбрасывая слов,

Целовал и много пил...

За меня и за любовь.

Ты ж с иголочки ходил,

Лярвы пялили глаза,

А вчера как дверь открыл,

Я попятилась назад…

На тебе, мышиный туз,

Был майорский макинтош

И с кокардою картуз –

На себя ты не похож!

А когда узнал, кто я,

То разлил на стол вино

И, сказав «Приду на днях»,

Не вернулся все равно!!!!

Это песня центровой красючки Нины Картинки,

Записанная со слов тверской сводницы Клавки-Помидорихи…

Э-эх, мент...

Що ж ти, фраєре, здав назад,

Не по масті я тобі –

Ти дивись у мої очі,

Кинь тріпатися про долю.

Адже з тобою, моє сміття,

Я поплутала рамси,

Зав'язала вузлик,

Як тугі дві коси.

Пам'ятаю, як ти підійшов,

Як поскрипував паркет,

Як поставив на мій стіл

Чайних троянд великий букет.

Я вирішила – ти скокач.

Або злодій-авторитет.

Виявилося – просто тварюка.

Брав на понт, гасіть світло.

Ти весь вечір фліртував

І розпалив у грудях пожежу,

А коли поцілував –

Мишко змазав у лузу кулю.

Як дізналися, що ти мент,

Кипнувся в барі стіл,

Усі розтанули в момент -

Раптом облава та гоп-стоп!

Сіли в бест на довгий термін.

Хоч, дякую, не мітуть,

Але мене, моє сміття,

Усі ментівкою звуть…

Ти зі мною говорив,

Не розкидаючи слів,

Цілував і багато пив...

За мене та за кохання.

Ти ж з голочки ходив,

Лерви витріщали очі,

А вчора як двері відчинив,

Я позадкувала назад…

На тобі, мишачий туз,

Був майорський макінтош

І з кокардою картуз –

Ти не схожий на себе!

А коли дізнався, хто я,

То розлив на стіл вино

І, сказавши «Прийду днями»,

Не повернувся все одно!!

Це пісня центрової красеня Ніни Картинки,

Записана за словами тверської звідниці Клавки-Помідоріхи.

Е-ех, мент...