Девочка-пай - Михаил Круг

В тебе было столько желания,

И месяц над нами светил,

Когда, по маляве придя на свидание,

Я розы тебе подарил.

Какой ты казалась серьезной,

Качала в ответ головой,

Когда я сказал, что отнял эти розы

В киоске на Первой Ямской.

Как было тепло,

Что нас с тобой вместе свело?

Девочка-пай рядом жиган и хулиган.

В нашей Твери нету таких

Даже среди шкур центровых.

Девочка-пай, ты не грусти, ты не скучай.

Понты просадил я чуть позже,

В делах узелки затянул,

А наш участковый, ментовская рожа,

Домой к тебе вдруг заглянул.

Он, как портретист на Трехсвятской,

Твоим нас с тобой рисовал.

Давил, что ты станешь подстилкой кабацкой,

И с чаем пол-торта сожрал.

Как было тепло,

Что нас с тобой вместе свело?

Девочка-пай, рядом жиган и хулиган.

В нашей Твери нету таких

Даже среди шкур центровых.

Девочка-пай, ты не грусти, ты не скучай.

Овца шебутная, мамаша,

Как утка, тряся потроха,

Тебя провожала по улице нашей,

Папаша привел женишка.

Но как-то под вечер в подъезде

К нему подкатил я слегка.

Он нес тебе розы, а я ему съездил

От всей души, с левой, крюка.

Как было тепло,

Что нас с тобой вместе свело?

Девочка-пай, рядом жиган и хулиган.

В нашей Твери нету таких

Даже среди шкур центровых.

Девочка-пай, взяли меня, ты не скучай.

Милая моя, я здесь не только потому, что любил тебя, а потому, что завязал для тебя.

Мне иногда хочется посидеть с тобой в "Лазурном",

Представляю: ты проходишь через весь зал, бардак молчит, Галька роняет поднос,

А ты садишься ко мне на колени, и я плыву...

У тобі було стільки бажання,

І місяць над нами світив,

Коли, по малюку прийшовши на побачення,

Я троянди тобі подарував.

Який ти здавалася серйозною,

Качала у відповідь головою,

Коли я сказав, що відібрав ці троянди

У кіоску на Першій Ямській.

Як було тепло,

Що нас з тобою разом звело?

Дівчина-пай поруч жиган та хуліган.

У нашій Твері немає таких

Навіть серед шкур центрових.

Дівчинка-пай, ти не сумуй, ти не нудь.

Понти просадив я трохи пізніше,

У справах вузлики затяг,

А наш дільничний, ментівська пика,

Додому раптом зазирнув.

Він, як портретист на Трьохсвятській,

Твоїм нас із тобою малював.

Тиснув, що ти станеш підстилкою кабацької,

І з чаєм півторта зжер.

Як було тепло,

Що нас з тобою разом звело?

Дівчина-пай, поруч жиган та хуліган.

У нашій Твері немає таких

Навіть серед шкур центрових.

Дівчинка-пай, ти не сумуй, ти не нудь.

Вівця шебутна, матуся,

Як качка, трясучись потрухи,

Тебе проводжала вулицею нашою,

Батько привів дружину.

Але якось надвечір у під'їзді

До нього підкотив я трохи.

Він ніс тобі троянди, а я йому з'їздив

Від щирого серця, з лівої, гака.

Як було тепло,

Що нас з тобою разом звело?

Дівчина-пай, поруч жиган та хуліган.

У нашій Твері немає таких

Навіть серед шкур центрових.

Дівчинка-пай, взяли мене, ти не нудьгуй.

Мила моя, я тут не тільки тому, що любив тебе, а тому, що зав'язав для тебе.

Мені іноді хочеться посидіти з тобою в "Лазурному",

Уявляю: ти проходиш через увесь зал, бардак мовчить, Галька кидає піднос,

А ти сідаєш до мене на коліна, і я пливу...