Я на Гагарина коптел - Михаил Круг

Без перспективы, без добра я в Тверь въезжаю со двора, как говорится,

исключительно по блату.

Я на Гагарина коптел, пока следак шил и корпел, но я твердил, что я ни в чём не

виноватый.

Мы брали кассу в Волочке, а завалились на Торжке, и то на понт Кадета взяли —

раскололся.

Ему припомню всё сполна, ещё настанут времена, о, кабы знать, что среди нас

стукач нашёлся!

Я никогда не пасовал, я или пан, или пропал, я жизнь тюремную тянул по

малолетке.

Начальник колет, дело шьёт, ну-ну, попробуй — во даёт!

Концы с концами не

сведёт, а птичка в клетке.

Я помню, первый раз торчал, на всю катушку отмотал, там познакомился с Витюхой

— во был кореш!

С бугром чайку не поделил, потом и сам в буграх ходил, и если скажет поперёк —

с ним не поспоришь!

Он на гитаре — ас и бог, сам Дольский так играть не мог, но жаль,

под вышку подкатил — всё из-за бабы.

А брали на моих глазах, я плакал, но Витёк сказал: «Не надо, Жора,

подожди процесс хотя бы!»

Судья закончил, ахнул зал, а Витька спел: «Базар-вокзал!»

— и до сих пор в

глазах стоит его улыбка.

Меня в наручниках вели, а только в камеру зашли — я понял, что сейчас попались

очень крепко…

Без перспективи, без добра я в Тверь в'їжджаю зі двору, як кажуть,

виключно за блатом.

Я на Гагаріна коптів, поки слідак шив і корпел, але я твердив, що яніні в чому не

винний.

Ми брали касу в Волочку, а завалилися на Торжку, і то на понт Кадета взяли

розколовся.

Йому пригадаю все сповна, ще настануть часи, о, якби знати, що серед нас

стукач знайшовся!

Я ніколи не пасував, я або пан, або пропав, я життя тюремну тягнув по

малолітку.

Начальник коле, справа шиє, ну-ну, спробуй — дає!

Кінці з кінцями не

зведе, а пташка в клітині.

Я пам'ятаю, перший раз стирчав, на всю котушку відмотав, там познайомився з Вітюхою

— во був коріш!

З бугром чайку не поділив, потім і сам в буграх ходив, і якщо скаже поперек

з ним не посперечаєшся!

Він на гітарі — ас і бог, сам Дольський так грати не міг, але жалю,

під вежу підкотив— все через бабу.

А брали на моїх очах, я плакав, але Вітек сказав: «Не треба, Жора,

почекай процес хоча б!

Суддя закінчив, ахнув зал, а Вітька заспівав: «Базар-вокзал!»

— і досі досі

очах стоїть його посмішка.

Мене в наручниках вели, а тільки в камеру зайшли — я зрозумів, що зараз попалися

дуже міцно…