Встретились глаза - Михаил Круг

ВСТРЕТИЛИСЬ ГЛАЗА

С ВЕТКИ СНЕГ УПАЛ.

КОНЧИКАМИ ПАЛЬЦЕВ

СТРЯХНИ ЕГО С ПЛЕЧА.

НЕ ВЕРЬ СЕБЕ — И СЕРДЦЕ ЛЖЁТ.

ТЫ ШЕПЧЕШЬ, ВИЖУ ПО ГУБАМ.

СНАЧАЛА ВЗДОХ, ПОТОМ ИСПУГ.

НЕ ВЕРЬ СЕБЕ, СВОИМ ГЛАЗАМ.

ТЫ НЕ ВЕРЬ СЕБЕ,

МАЛО ЛЬ ЧТО БЫВАЕТ.

ВОТ И ЭТОТ СНЕГ

ТАЕТ НА ЩЕКЕ.

И КАПАЕТ СЛЕЗОЙ В СУГРОБ,

АПРЕЛЬСКИМ МАЛЕНЬКИМ ДОЖДЁМ.

-ИДИ СТУПАЙ!

ХОТЯ ПОСТОЙ …

ЛИШЬ СНЕГ СКРИПИТ ПОД КАБЛУКОМ.

КРУЖИТ НА СНЕГУ ЖЁЛТАЯ ЛИСТВА.

НЕ ВЕСНА ЛЬ ДОЖДЁМ

ПОЗОЛОТИЛА ЛИСТЬЯ.

А ПО СУГРОБАМ, ВДОЛЬ ДОРОГ

К ПОЛУЗАСЫПАННЫМ КУСТАМ

ПОРЫВОМ ВЕТРА УНЕСЛО

НЕ ВЕРЬ СЕБЕ, СВОИМ СЛОВАМ…

ЗУСТРІЛИСЯ ОЧІ

ГІРКИ СНІГ ВПАЛ.

КІНЧИКАМИ ПАЛЬЦІВ

СТРАХНІ ЙОГО З ПЛЕЧА.

НЕ ВЕР СЕБЕ — І СЕРЦЕ БРЕШЕ.

ТИ ШЕПЧЕШ, ВІЖУ ПО ГУБАХ.

СПОЧАТКУ ПОПОХ, ПОТІМ ПЕРЕК.

НЕ ВІР СЕБЕ, СВОЇМ ОЧАМ.

ТИ НЕ ВІР СЕБЕ,

МАЛО ЩО БУВАЄ.

ОСЬ І ЦЕЙ СНІГ

ТАЄ НА ЩОЦІ.

І КАПАЄ СЛІЗОМ В СУГРОБ,

КВІТНИЙ МАЛЕНЬКИЙ ДОЩ.

-ЙДИ ступай!

ХОЧЕ ПОСТІЙ …

ЛИШЕ СНІГ СКРИПИТЬ ПІД КАБЛУКОМ.

КРУЖИТЬ НА СНІГУ ЖОВТА ЛИСТВА.

НЕ ВЕСНА ЛЬ ДОЩЕМО

ПОЗОЛОТИЛА ЛИСТЯ.

А ПО СУГРОБАМ, ВДОЛІК ДОРІГ

ДО НАПІВЗАСИПАНИХ КУЩІВ

ПОРИВОМ ВІТРУ ПОНЕСЛО

НЕ ВІР СЕБЕ, СВОЇМ СЛОВАМ...