Воробьи - Михаил Круг

Под окном на зеленых ветвях расчирикались ранние пташки.

Воробьи, вы ж воры, как и я, и у вас воровские замашки.

«Чик-чирик» — видно твой голосок так чуден, что не садят и в клетку,

Потому и воруешь, браток, с желторотства, как я с малолетки.

Ничего никогда не жалел, до последнего — водка и бабы.

А когда на общак залетел, грели плотно весь срок и не слабо.

Да батя-вор не дождался, ушел, а я не знал, я далеко был где-то…

Да я б воробышком, да так и пошел к маме, к дому да с ветки на ветку.

Кто сидит, кто в бегах от ментов за границу и снова в Россию.

Босяки топчут пыль городов, почему?

Вы ж у них не спросили…

Вы ж чуть что — при побеге стрелять, что для вас человек — раз ворюга!

А я ведь тоже хочу погулять, жить с детьми и любимой подругой.

И поэтому доля моя, как у тех воробьев, от китайцев

Воровать да скакать по ветвям, прыгать с места на место, скитаться.

А дома мама по-прежнему ждет, для нее я родной и желанный,

А я не вижу ее третий год, а приеду — возьмут, как ни странно.

А дома мама по-прежнему ждет, для нее я родной и желанный,

А я не вижу ее третий год, а приеду — возьмут, как ни странно.

Під вікном на зелених гілках розчирикалися ранні пташки.

Горобці, ви ж злодії, як і я, і у вас злодійські замашки.

«Чик-чірик» — видно твій голосок такий дивний, що не садять і в клітинку,

Тому й крадеш, братку, з жовтарства, як я малолітки.

Нічого ніколи не шкодував, до останнього — горілка і баби.

А коли на общак залетів, гріли щільно весь термін і не слабко.

Та батько-злодій не дочекався, пішов, а я не знав, я далеко був десь...

Так я б воробком, так так і пішов до мами, до дому і світки на гілку.

Хтось сидить, хтось в бігах від ментів за кордон і знову в Росію.

Босяки топчуть пилюку міст, чому?

Ви ж у них не спитали…

Ви що — при втечі стріляти, що для вас людина— раз злодюга!

А я теж хочу погуляти, жити з дітьми і улюбленою подругою.

І тому частка моя, як у тих горобців, від китайців

Крати та скакати по гілках, стрибати з місця на місце, поневірятися.

А вдома мама, як і раніше, чекає, для неї я рідний і бажаний,

А я не бачу її третій рік, а приїду — візьмуть, як не дивно.

А вдома мама, як і раніше, чекає, для неї я рідний і бажаний,

А я не бачу її третій рік, а приїду — візьмуть, як не дивно.