Тридевятое царство - Михаил Круг

Старик прошавкал громко ап, и зверея испарился,

И в миг за тридевять земель, неждано очутился,

В какой эпохе, строй какой, у леса на опушке,

Изба стоит с одной ногой, всё как поведал Пушкин,

И Зеле крикнул с пьяных глаз, о земь ногой ударил,

Вертись изба ко мне тот час, меня то вы неждали,

А из избы в ответ слова, какие редко слышишал,

Так обстановка такова, там был Калиныч с Мишкой,

За встречу выпить мы не прочь, нашли в сенях бадейку,

И пили, ели там всю ночь, Калиныч дал идейку,

Уж если тридевять земель по правде существуют,

Пойдём гостить к Кощею Зель, недельку иль другую,

Не он не пьющий непойду, хотя и долгожитель,

Я вас к Кощею приведу, а он нас в вытрезвитель,

И клялся собственной башкой, про что узнал из книжек,

Кощей живёт с Бабою Ягой, сопливеньких детишек,

Но тут на дом спустилась тьма, Яга упала с печки,

И зеле громко крикнул ма, Ягуся добрый вечер,

Он ей проделал реверанс, почтенно чмокнул ручку,

Яга смутилась, впала втранс, слаба на эти штучки,

А бабка гнала самогон, и брось косиль спросила,

Кто вы такие, ты и он, что Мишку покосило,

Ты что Яга с ума сошла, мы ж нищие студенты,

А я уж думала, что вы Кощея резиденты,

Шпионит он и хочет знать, секрет мого прогона,

Чтоб самому со змеем гнать, сивуху с самогоном,

Калиныч громко завопил к Кощею едем в гости,

И на метлу тот час вскочил, и прыгал что есть злости,

Прощай бабуся не взыщи, все троя улетели,

И вот уже товарищи в Кощейском подземелье,

Обшарив в поисках углы, вина нет, крикнул Мишка,

Да пить здесь нечего увы, серебро да золотишко.

Старий прошавкав голосно ап, і звіра випарувався,

І в миттю за тридев'ять земель, несподівано опинився,

У якій епосі, стрій який, у лісу на узліссі,

Хата стоїть з однією ногою, все як розповів Пушкін,

І Зеле крикнув з п'яних очей, про землю ногою вдарив,

Повертайся хата до мене тієї години, мене то ви не чекали,

А із ізби у відповідь слова, які рідко чув,

Так ситуація така, там був Калинич з Ведмедиком,

За зустріч випити ми не геть, знайшли в сінях бадейку,

І пили, їли там всю ніч, Калинич дав ідейку,

Якщо тридев'ять земель по правді існують,

Підемо гостювати до Кощію Зель, тиждень чи інший,

Не він не п'є непойду, хоча і довгожитель,

Я вас до Кощію приведу, а він нас у витверезник,

І клявся власною головою, про що дізнався з книжок,

Кощій живе з Бабою Ягою, сопливеньких діточок,

Але тут на будинок спустилася пітьма, Яга впала з печі,

І зе голосно крикнув ма, Ягуся добрий вечір,

Він проробив реверанс, поважно цмокнув ручку,

Яга зніяковіла, впала в транс, слабка на ці штучки,

А баба гнала самогон, і кінь косиль запитала,

Хто ви, такі, ти і він, що Мишко покосило,

Ти, що Яга збожеволіла, ми злидні студенти,

А я уже думала, що ви Кощія резиденти,

Шпигунить він і хоче знати, секрет мого прогону,

Щоб самому зі змієм гнати, сивуху з самогоном,

Калинич голосно заволав до Кощію їдемо в гості,

І на мітлу той час скочив, і стрибав що є злості,

Прощай бабуся не погани, всі троє полетіли,

І ось вже товариші в Кощійському підземеллі,

Обшаривши в пошуках кути, вина немає, крикнув Мишко,

Так пити тут нічого на жаль, срібло та золото.