Светочка - Михаил Круг

Когда зима с ума сойдёт под звон капели и лярвы дольчики натянут до грудей,

Кошачий март войдёт в права с сырной недели, вдруг замурлычет и разбудит всех

блядей,

Я от одной такой проснувшейся устану, на ваши дольчики я маха не клюю,

Я вспомню центровую девочку Светлану, а остальные мне признаться … всё равно!

Я напоследок наливаю полстакана и выливаю той проснувшейся в мурло

За что же, Светочка, ты любишь хулигана ведь я-то знаю как такое тяжело

Такси.

Возьми на Миллионную, годится ну ты с плеча за полминуты четвертной

Я еду, шеф, к своей шикарнейшей девице и мне не хочется базар вести с тобой

Ах, Света, Светочка, Светланочка, Светуля ты лучик света в тёмной уркиной судьбе

Сквозь катаклизмы пьяных драк, суды и пули я возвращаюсь каждый раз к одной тебе

Настойчиво меня ведёт к тебе сознанье как только выпью, ну уж ты меня прости

И будут слёзы, поцелуи, обниманья когда сквозь оттепель примчит к тебе такси.

Я с виду франт — перчатки, галстук и ботинки жаль без цветов, но что поделать —

на нуле,

Но я сегодня не к Наташке, не к Иринке я еду к Светочке, Светуле, Светуле.

Звонил, и с первого гудка упала двушка, а значит, ждёшь меня, хорошая моя

Я у подъезда, вот он я, встречай, подружка и расплатись за тачку, нету ни копья.

А ты ждала меня в подаренной мной шубке из-под оборки край халатика торчит

От нетерпения прикусывая губки твоё сердечко оглушительно стучит

Мой поцелуй тебе прекраснее фиалок тех, что когда-нибудь я всё же подарю

И мы растаем где-то в дебрях коммуналок и встретим ласками весеннюю зарю.

На кухне, щурясь, вечно пьяные соседи с полночной тупостью глядят на мой прикид

Привет, кирюхи, скоро мы отсюда съедем в коттедж у рощи, где с балкона чудный

вид

И нам со Светкой не страшны любые бабы ты ж мне одна толчок в поэзии дала

Пусть Городницкий там поёт про баобабы и делит ночь с женой французского посла.

Коли зима з розуму зійде під дзвін краплі і лярви дольчики натягнуті до грудей,

Котячий березень увійде в права з сирного тижня, раптом замуркоче і розбудить усіх

блядь,

Я від однієї такої прокинувшейся втомлюся, на ваші дольчики маху не клюю,

Я згадаю центрову дівчинку Світлану, а інші мені зізнатися ... все одно!

Я наостанок наливаю півсклянки і виливаю тієї прокинутої в мурло

За що ж, Свєточко, ти любиш хулігана адже я знаю як таке важко

Таксі.

Візьми на Мільйонну, годиться ну ти з плеча за півхвилини четвертої

Я їду, шеф, до своєї шикарної дівчини і мені не хочеться базар вести з тобою

Ах, Свєта, Світлонька, Світланочка, Світуля ти промінчик світла в темної уркиної долі

Крізь катаклізми п'яних бійок, суди і кулі я повертаюся щоразу до однієї тобі

Наполегливо мене веде до тебе свідомість як тільки вип'ю, ну вже ти мене вибач

І будуть сльози, поцілунки, обіймання коли крізь відлигу примчить до тебе таксі.

Я з виду франт — рукавички, краватка і черевики шкода без квітів, алещо поробити —

на нулі,

Але я сьогодні не к Наташці, не до Іринки я їду до Світочки, Світулі, Світулі.

Дзвонив, і з першого гудка впала двійка, а значить, чекаєш мене, хороша моя

Я у під'їзду, ось він я, зустрічай, подружка і розплатись за тачку, немає ні списа.

А ти ждала мене в подарованої мною шубці з-під оборки край халатика стирчить

Від нетерпіння прикусуючи губки твоє серце оглушливо стукає

Мій поцілунок тобі прекрасніший за фіалок тих, що коли-небудь я все ж подарую

І ми розростаємо десь у ребрях комуналок і стрінемо ласками весняну зорю.

На кухні, жмурячись, вічно п'яні сусіди з опівнічною тупістю дивляться на мій прикид

Привіт, кірюхи, скоро ми звідси з'їдемо в котедж біля гаю, де з балкона чудовий

вигляд

І нам зі Світкою не страшні будь-які баби ти ж мені одна поштовх у поезії дала

Нехай Городницький там співає про баобаби і ділить ніч із дружиною французького посла.