Случай в городском саду - Михаил Круг

Взяв бутылку русской водки,

Я спешил к пустому скверу.

Скоро надо на работу,

Я не прямо, я к примеру.

Я ж работаю на даче

Тёти Кати — управдома.

Не работать, так иначе

Катя выгонит из дома.

Тут навстречу кореш Колька.

И порядком подкирнувший,

И идёт с какой-то молью,

Не совсем ещё проснувший.

Я ведь с Колькой с детства знаюсь,

Он как брат со мной в получку.

К его бабам не таскаюсь —

У меня свои получше.

Встреча счастливо сулила

Опохмелку, кайф и бабу.

Баба нам двоим налила

И сказала, чтоб хотя бы Мы с Коляном — покультурней,

А то лапаем при людях.

Нам, мол, что, а ей-то будет:

Муж с Бурашева прибудет.

Эмигрировал в Анапу,

А приехал под Калинин.

В Перемерках сняли шляпу,

И замёрз, лежал весь синий.

Но вступился Колька с ходу:

«Чем ты, лярва, недовольна?»

И при всём честном народе

Ей ударил, но не больно.

Колькин друг в Афгане сгинул

За таких, как ты, шалава.

Я перо с досады вынул,

Колька крикнул: «Миша, правда!»

Если б мы исход смертельный

Этим гадам допустили,

Тюрьмы б наши опустели,

Рыли б братские могилы.

Положение нелёгко,

Где-то гибнут наши парни.

Как сказал мне кореш Лёвка:

«Псы взбесились в НАТО-псарне.

Крутит мной, как с дураками;

Дипломатия не шутка.

Плещет водочка в стакане,

Колька крикнул: «Пей, Мишутка.

Нас так просто не обманешь,

Мы их — голыми руками.

Их шмотьём не забросаешь,

Даже с узкими глазами.

Паразитные газеты

На заре нашей писали:

«Неминуем крах Советам!»

Но гадалки просчитали.

Взявши пляшку російської горілки,

Я поспішав до порожнього скверу.

Незабаром треба на роботу,

Я не прямо, я до прикладу.

Я ж працюю на дачі

Тітки Каті - управдома.

Не працювати, так інакше

Катя вижене з дому.

Тут назустріч кореш Колька.

І порядком підкирнув,

І йде з якоюсь міллю,

Не зовсім ще прокинувший.

Я ведь із Кількою з дитинства знаюсь,

Він як брат зі мною в получку.

До його баб не тягаюсь—

У мене свої краще.

Зустріч щасливо обіцяла

Опохмелку, кайф і бабу.

Баба нам двом налила

І сказала, щоб хоча би Ми з Коляном — покультурніше,

А то лапаємо при людях.

Нам, мовляв, що, а їй буде:

Чоловік із Бурашова прибуде.

Емігрував у Анапу,

А приїхав під Калінін.

У Перемірках зняли капелюх,

І замерз, лежав увесь синій.

Але вступився Кілька з ходу:

«Чим ти, лярво, незадоволена?»

І при всьому чесному народі

Їй ударив, але не боляче.

Колькін друг в Афгани згинув

За таких, як ти, шалава.

Я перо з досади вийняв,

Колька крикнув: "Міша, правда!"

Якщо б ми вихід смертельний

Цим гадам допустили,

Тюрми б наші спорожніли,

Рили б братські могили.

Положення нелегко,

Десь гинуть наші хлопці.

Як сказав мені кореш Левка:

«Пси збожеволіли в НАТО-псарні.

Крутить мною, як із дурнями;

Дипломатія не жарт.

Плеще горілочка в склянці,

Колька крикнув: «Пий, Мишко.

Нас так просто не обдуриш,

Ми їх — голими руками.

Їх шматком не закидаєш,

Навіть із вузькими очима.

Паразитні газети

На зорі нашій писали:

«Неминучи крах Порадам!»

Але ворожки прорахували.