Прокурору зеленому слава! - Михаил Круг

Прокурору зелёному — слава!

Лёха в городе в бесте сидит,

Есть у Лёхи вино и есть лярвы,

И покушать большой аппетит.

Но не можно на улицу Лёхе —

Ну, а это ему как серпом.

Свежесть лета почуя на вздохе,

Лёха ставни открыл вечерком.

И вскружила свобода немного —

Он задумал пойти погулять,

Для блезиру прикинулся строго,

Взял наган, если что, пострелять.

Лёху бабы безумно любили.

В Лёхе был озорной огонёк,

И когда ему срок накрутили,

С ним любая пошла бы на срок!

Что ему там в башку залетело?

Девку в форме ментовской засёк,

Как эсэсовка шла из отдела.

Что ты, Лёха!

Повяжут — и срок!

Вздумал Лёха её нашампурить —

О, рисковая дурья башка!

-

И сумел-таки мозги запудрить,

Ей про звёзды задвинул лишка.

Проводил ту ворону до дома,

Комплименты развесил с умом.

Согласилась на стрелку кулема.

Ох, понравился ей астроном!

Прихиляла она при параде,

Даже раньше на десять минут.

Ой, не смейтесь же вы, Бога ради,

А то Лёху сейчас заметут!

Лёха долго не любит супонить.

На пороге, разинув свой рот,

Телеш крикнул: «Смотри-ка, Японец,

Лёха ж в гости ментовку ведёт!»

Телеш ноги по-быстрому сделал,

Что-то Лехе напомнил про СПИД.

А за Лёхой уж хвост из отдела,

Шпик ментовский за Лёхой следит.

Поломалась для виду девица,

Но недолго — разделась, легла.

Лёха сунул — и в ванну помыться…

И она его снова ждала,

Распахнув на софе одеяло.

Она слышит за дверью шаги:

«Наконец-то!

А то заскучала!»

—

В голове побежали круги…

Кто бы видел её удивленье:

Обпоровшись, как видимо, груш,

В бронежилете, во всём снаряжении

«Руки вверх!»

— ей приказывал муж!

Опер Рогов секунду подумал:

Пристрелить эту блядь или как…

Но потом между ног смачно плюнул

И сержанту заехал в шнопак.

Тут же с ним, опустив автоматы,

Свои взгляды уставя на пол,

Из ОМОНа стояли ребята.

Астроном огородом ушёл.

Если Лёха задумал что сделать,

Значит, сделает, — что говорить!

Не впервой огородами бегать!

С детства Лёха любил пошалить.

Прокуророві зеленому — слава!

Леха в місті в бесті сидить,

Є у Лехи вино і є лярви,

І поїсти великий апетит.

Але не можна на вулицю Лехе —

Ну, а це йому як серпом.

Свіжість літа почуваючи на зітханні,

Леха віконниці відкрив увечері.

І закрутила свобода трохи —

Він задумав піти погуляти,

Для блезіру прикинувся суворо,

Взяв наган, якщо що, постріляти.

Леху баби шалено любили.

У Лесі був бешкетний вогник,

І коли йому термін накрутили,

З ним будь-яка пішла би на термін!

Що йому там у голову залетіло?

Дівку у формі ментівської засік,

Як есесівка йшла з відділу.

Що ти, Леха!

Пов'яжуть - і - термін!

Надумав Леха її нашампурити —

О, ризикова дурна голова!

-

І зумів-таки мізки запудрити,

Їй про зірки засунув зайва.

Проводив ту ворону до будинку,

Компліменти розвішив з розумом.

Погодилася на стрілку кулема.

Ох, сподобався їй астроном!

Прихиляла вона при параді,

Навіть раніше на десять хвилин.

Ой, не смійтеся ж ви, заради Бога,

А то Леху зараз помітять!

Леха довго не любить заспокоїти.

На порозі, роззявивши свій рот,

Телеш крикнув: «Дивись, Японець,

Леха ж у гості ментування веде!»

Телеш ноги по-швидкому зробив,

Щось Лехе нагадав про СНІД.

А за Лехий вже хвіст з відділу,

Шпик ментівський за Лехою стежить.

Поламалася на вигляд дівчина,

Але недовго — роздяглася, лягла.

Леха сунув - і в ванну помитися ...

І вона його знову чекала,

Розкривши на софі ковдру.

Вона чує за дверю кроки:

«Нарешті!

А то занудьгувала!»

-

У голові побігли кола…

Хто би бачив її подив:

Опираючись, як видно, груш,

У бронежилеті, у всему спорядженні

"Руки вгору!"

— їй наказував чоловік!

Опер Рогов секунду подумав:

Пристрелити цю блядь чи як…

Але потім між ніг смачно плюнув

І сержанту заїхав у шнопак.

Тут же з ним, опустивши автомати,

Свої погляди вставляючи на підлогу,

З ОМОНу стояли хлопці.

Астроном городом пішов.

Якщо Леха задумав що зробити,

Значить, зробить, що говорити!

Не вперше городами бігати!

З дитинства Леха любив побешкетувати.