Пожелтевший лист - Михаил Круг

Я пел под гитару, а ты по карманам,

И руки по локти, да пусто до самого дна,

Я пропустил через горло глоток окаянной,

Сплюнул с презреньем, и рявкнул, живи мол одна,

Ты мою жизнь от рубля распустила, по ветру,

Сердце в осколки разбила в воскресную рань,

Этим внесла в свою жизнь, препозорную лепту,

Душу хоть богу отдай, а ты всё-таки дрянь,

Вроде иду я один босиком, по Советской,

Где три берёзы, где небо подпёр обелиск,

Чувствую взгляд твой, назад обернулся я резко,

И лишь увидил, как кружит осиновый лист,

Лист пожелтевший под ноги прохожим ложится,

В самую грязь, под подошвы обшарпаных ног,

Словно меня приласкавшая ночью, девица,

Просит, мой милый останься ещё на чуток,

Я перед зеркалом, лист тот моё отраженье,

Где-то слетел, а откуда не помню уже,

Как в новобрачную ночь, не хватает терпенья,

Если увижу девчонку в одном неглиже,

В лирику бью, только часто с отмашкой бывает,

Вот она грань и за ней уже можно рыдать,

Переступаю, да только в душе утихает,

Гаснет по тихой, и всё же аккорд, надо брать.

Я співав під гітару, а ти по кишенях,

І руки по лікті, так пусто до самого дна,

Я пропустив через горло ковток окаянної,

Сплюнув з зневагою, і¸ркнув, живи мовляв одна,

Ти моє життя від рубля розпустила, за вітром,

Серце в осколки розбила в недільну рань,

Цим внесла в своє життя, препозорний внесок,

Душу хоч богу віддай, а ти все-таки погань,

Начебто йду я один босоніж, по радянській,

Де три берези, де небо підпер обеліск,

Відчуваю погляд твій, назад обернувся я різко,

І тільки побачив, як кружляє осиновий лист,

Лист пожовклий під ноги перехожим лягає,

В самий бруд, під підошви обшарпаних ніг,

Ніби мене приголубила вночі, дівчино,

Просить, мій любий залишся ще на трохи,

Я перед дзеркалом, лист той моє відображення,

Десь злетів, а звідки не пам'ятаю вже,

Як у новонабрану ніч, не вистачає терпіння,

Якщо побачу дівчинку в одному негліжі,

У лірику б'ю, тільки часто з відмахом буває,

Ось вона грань і за неї вже можна ридати,

Переступаю, та тільки в душі вщухає,

Гасне по тихому, і все ж акорд, треба брати.