Посвящение Владимиру Высоцкому - Михаил Круг

Знал он, что ограду лишь поставите… Принесёте в дом ему цветы…

Я стою на перепутье памяти у холодной мраморной плиты.

Сон не сон, а у театра плакали зрители премьеры и конца.

А в толпе вампиры с вурдалаками пели лишь для «красного словца».

Припев:

Не может быть!

Длинна дорога;

скрипя по снегу, мчатся сани… И как тут можно

верить в Бога, молча, охрипнув голосами.

И колокольчики чуть слышно за поворотом песни пели уже не певшему артисту свои

задумчивые трели.

Мы его прослушали, «прохлопали», мы ему пытались подражать.

Загнанных коней за гривы мокрые никому теперь не удержать.

Жизнь не поворотишь на попятную;

след остыл, но память горяча.

Кони потоптались, но обратно понесли, копытами стуча.

Припев:

Не может быть!

Длинна дорога;

скрипя по снегу, мчатся сани… И как тут можно

верить в Бога, молча, охрипнув голосами.

И колокольчики чуть слышно за поворотом песни пели уже не певшему артисту свои

задумчивые трели.

Не может быть!

Длинна дорога;

скрипя по снегу, мчатся сани… И как тут можно

верить в Бога, молча, охрипнув голосами.

И колокольчики чуть слышно за поворотом песни пели уже не певшему артисту свои

задумчивые трели.

И колокольчики чуть слышно за поворотом песни пели уже не певшему артисту свои

задумчивые трели.

Знав він, що огорожу лише поставите... Принесете в будинок йому квіти...

Я стою на роздоріжжі пам'яті у холодної мармурової плити.

Сон не сон, а у театру плакали глядачі прем'єри і кінця.

А в натовпі вампіри з бурдалами співали лише для «червоного слівця».

Приспів:

Не може бути!

Довга дорога;

скрипучи по снігу, мчать сани… І як тут можна

вірити в Бога, мовчки, охрипнувши голосами.

І дзвіночки ледь чутно за поворотом пісні співали вже не співавшому артисту свої

задумливі трелі.

Ми його прослухали, «проплескали», ми намагалися наслідувати.

Загнаних коней за гриви мокрі нікому тепер не втримати.

Життя не повернеш на заднє;

слід охолов, але пам'ять гаряча.

Коні потопталися, але понесли, копитами стукаючи.

Приспів:

Не може бути!

Довга дорога;

скрипучи по снігу, мчать сани… І як тут можна

вірити в Бога, мовчки, охрипнувши голосами.

І дзвіночки ледь чутно за поворотом пісні співали вже не співавшому артисту свої

задумливі трелі.

Не може бути!

Довга дорога;

скрипучи по снігу, мчать сани… І як тут можна

вірити в Бога, мовчки, охрипнувши голосами.

І дзвіночки ледь чутно за поворотом пісні співали вже не співавшому артисту свої

задумливі трелі.

І дзвіночки ледь чутно за поворотом пісні співали вже не співавшому артисту свої

задумливі трелі.