По-щенячьи и по-волчьи - Михаил Круг

Мама, мама, прости - я себя загубил, свою молодость под ноги бросил.

Я, как в детстве, тебя по-щенячьи любил, а под старость по-волчьи забросил.

Где ты, мама, теперь?

Напишу - отзовись, пред тобой я хоть ныне покаюсь.

Пролетает бездарно беспутная жизнь, не живу я на свете, а маюсь.

Ты меня родила, и упала звезда в лагеря, где не знают свободы.

Я ищу ту звезду, только думаю - зря, эти долгие, долгие годы.

Выйду я, а на воле не будет тебя, и тогда с неотъемлемой силой

По-щенячьи, как в детстве, потянет меня к твоей мама заросшей могиле.

По-щенячьи, как в детстве, потянет меня к твоей мама заросшей могиле.

Мама...

Мама, мама, вибач - я себе занапастив, свою молодість під ноги кинув.

Я, як у дитинстві, тебе по-щенячому любив, а під старість по-вовчі закинув.

Де ти, мамо, тепер?

Напишу - відгукнуся, перед тобою я хоч нині покаюсь.

Пролітає бездарно безпутне життя, не живу я на світі, а маюсь.

Ти мене народила, і впала зірка до таборів, де не знають свободи.

Я шукаю ту зірку, тільки думаю - даремно, ці довгі, довгі роки.

Вийду я, а на волі тебе не буде, і тоді з невід'ємною силою

По-щенячому, як у дитинстві, потягне мене до твоєї мама заросла могила.

По-щенячому, як у дитинстві, потягне мене до твоєї мама заросла могила.

Мамо...