Пепс - Михаил Круг

Я пишу, губами строчки трогаю, и пока приеду мысленно домой

Самой близкою — окольною — дорогою, я приеду на карете за тобой.

Я внесу тебе овеянные свежестью твои самые любимые цветы,

Подарю тебе стихи и в тишине спою, позабыв дела солдатской суеты.

— Ты слушай, мой друг, а я всё позабыла, обещала, ну и что — все, впрочем, врут.

Рядом был, дружок, — и я тебя любила, а теперь другие мне уже поют.

И твои неперечисленные письма каждый день летят в помойное ведро.

Я люблю теперь боливийские песни, ведь они, мой друг, поются нехитро.

Я с тобою, как с тираном, погуляла: ни курить, ни пить, ни сбегать в ресторан.

Что ты дал мне?

— лишь любовь, а это мало, а друг пепс привёз мне шмоток

чемодан.

Ничего, что он похож на обезьяну («Пустяки»), ничего, что чернокож и ростом мал

(«Я потерплю»),

Зубы редкие, зато грызет бананы, а ты мне лишь конфеты покупал.

Мы гуляли в ресторанах и балдели, ничего, что пепс по-русски ни бум-бум.

Зато есть у пепса русские копейки.

Жалко только — замуж выйти не могу.

Эх, была бы я черна, как пень-колода («Ох, страшно!»), нос веслом и уши словно

лопухи,

Я б ушла к чертям с Вагонного завода, в нос бы щепку — щепку от доски.

Ну, служи, давай, — тебе полезно это, чтобы я спокойно с пепсом жить могла.

Ты прислал мне в день рождения конфеты («Опять конфеты!») — эту гадость я

собаке отдала.

Мне смешно бывает, как гляжу на фото: ты ли это — на «х/б» твоём значок.

(«И не узнать!»)

Ну, пиши-пиши, а прочитает кто-то: «Я люблю тебя, какой ты дурачок».

Я пишу, губами рядки чіпаю,і поки приїду подумки додому

Найближчою - окольною - дорогою, я приїду на кареті за тобою.

Я внесу тобі овіяні свіжістю твої найулюбленіші квіти,

Подарую тобі вірші і в тиші заспіваю, забувши справи солдатської суєти.

— Ти слухай, мій друже, а я все забула, обіцяла, ну і що все, втім, брешуть.

Поруч був, друже,— і я тебе любила, а тепер інші мені вже співають.

І твої неперелічені листи щодня летять у помийне відро.

Я люблю тепер болівійські пісні, адже вони, мій друже, співаються нехитро.

Я з тобою, як з тираном, погуляла: ні курити, ні пити, ні збігати в ресторан.

Що ти дав мені?

— лиш кохання, а це мало, а друг пепс привіз мені шмоток

валізу.

Нічого, що він схожий на мавпу («Пустяки»), нічого, що чорношкірий і ростом малий

("Я потерплю"),

Зуби рідкісні, зате гризе банани, а ти мені тільки цукерки купував.

Ми гуляли в ресторанах і балделі, нічого, що пепс по-російськи ні бум-бум.

Зате є у пепса російські копійки.

Жаль тільки — заміж вийти не може.

Ех, була я чорна, як пень-колода («Ох, страшно!»), ніс веслом і вуха ніби

лопухи,

Я б пішла до чортів з Вагонного заводу, у ніс би тріску — тріску від дошки.

Ну, служи, давай, тобі корисно це, щоб я спокійно з пепсом жити могла.

Ти прислав мені в день народження цукерки («Знову цукерки!») — цю гидоту я

Собаці віддала.

Мені смішно буває, як дивлюся на фото: ти ли це — на «х/б» твоїм значок.

(«І не дізнатися!»)

Ну, пиши-пиши, а прочитає хтось: «Я люблю тебе, який ти дурник».