Отпусти меня, начальник - Михаил Круг

Отпусти меня, начальник, слышь, отпусти, а случилось так — и сам не рад.

Я ж её мочил по ревности, с Колькой вон побился об заклад.

Не жена она мне больше, не нужна.

Мало ль своего, што ль, мужика.

Знаю, дело для меня — хана, отпусти, прибью того «волка»!

А что побег, начальник, ты б не смог, вот потопчешь зону, так поймёшь.

По этапу верный корешок всё мне рассказал про эту вошь.

Отпусти меня, начальник, слышь, прошу.

Мне того «волка» бы повидать.

Сам приду, как только замочу, отпусти, век воли не видать.

Я же и в тюрьму влез за неё, до больнички еле доходил.

Жизнь моя блатная, как зверьё, отпусти, ведь я её любил.

Как сейчас, смотрю в её глаза, — пёрышко на солнышке блестит.

Шаг вперёд и два шага назад, слышь, начальник, суд мне не простит.

Слушай, твой, начальник, протокол, не читая, сразу подпишу.

Как испустит дух позорный волк, на духу, я тут же прихожу.

Что терять, под вышку подкатил.

Но ещё не прозвенел звонок,

Я ж ведь сам в ментовку позвонил, сам забрался в чёрный воронок.

Ну, свисти, давай, охранникам свисти, всё равно волку тому не жить.

Эхма, с ней мне под конвоем не идти, на том свете свидимся ль, простит.

Відпусти мене, начальнику, чуєш, відпусти, а сталося так—і сам не радий.

Я ж її мочив по ревності, з Кільки він побився про заклад.

Не жена вона мені більше, не потрібна.

Мало ль свого, що ль, мужика.

Знаю, справа для мене— хана, відпусти, приб'ю того вовка!

А що втеча, начальник, ти не зміг, ось потопчеш зону, так зрозумієш.

По етапу вірний корінець все мені розповів про цю вошу.

Відпусти мене, начальнику, чуєш, прошу.

Мені того «вовка», щоб побачити.

Сам прийду, як тільки замочу, відпусти, повік волі не бачити.

Я ж і в тюрму вліз за неї, до лікарні ледве доходив.

Життя моє блатне, як звірина, відпусти, адже я її любив.

Як зараз, дивлюся в її очі, — пір'ячко на сонячку блищить.

Крок уперед і два кроки назад, чуєш, начальник, суд мені не пробачить.

Слухай, твій, начальник, протокол, не читаючи, одразу підпишу.

Як випустить дух ганебний вовк, на духу, я тут же приходжу.

Що втрачати, під вежу підкотив.

Але ще не пролунав дзвінок,

Я ж ведь сам у ментівку зателефонував, сам заліз у чорну вирву.

Ну, свисті, давай, охоронцям свисті, все одно вовку тому не жити.

Ехма, з нею мені під конвоєм не йти, на тому світі побачимося, простить.