Не в Париже - Михаил Круг

Я рад, что проживаю не в Париже, с Бродвеем я нисколько не знаком.

До бывшей «Новой» мне гораздо ближе, чем в Монте-Карло шлёпать босиком.

До Ротмистрова ближе и намного, до «Правды» там совсем рукой подать.

И каждый местный скажет: «Слава богу, милиция под носом — благодать».

Но мы туда не часто заходили — не знаем завсегдатых и блатных.

Мы больше в «Южном» посидеть любили, и Герман Иванович знал нас как родных.

Зачем куда-то ехать за границу, у нас приколов больше в сотни раз.

Таких, что в Голливуде и не снится, почище суперфильма «Фантомас».

Расклад и жизнь, устои и порядки, дела, долги и скука с суетой…

Когда-то в детстве мы играли в прятки, и каждый бегал трезвый и босой.

А в «Южном» смрад и дым — кабак и только, я уши на мгновение закрыл.

И видел, как трясутся возле стойки, как, рот открыв, Калиныч что-то пил.

На редкость мода вырвалась на волю: бабьё стрижётся чуть ли не под ноль.

Но, может быть, у них такая доля, и первой свадьбы ждать — такая боль.

Я помню, в детстве с Соминкою дрались, но были там у нас свои друзья.

Друзьями с Лысым, Лешим и остались, и девочка с Вагонного — моя.

Кабак построив в «Юности», решили, что прекратится в городе разбой.

Горбатка, помню, с Соминкою были, теперь они дерутся меж собой.

У нас же в «Южном» тихо и спокойно, лишь изредка там кто-то упадёт.

И то лишь потому, что сам, невольно, какой-нибудь ханурик перепьёт.

Мне жаль: в «Туристе» женщины не пляшут, а кое с кем из них я был знаком.

Но заменить их некем — мало стажа: таких, как есть, прогонят сапогом.

Эстетов по Тверской земле немного — все больше пьяниц, чисто коренных.

Но есть и кто не пьют — и слава богу, хотя соображают на троих.

И всё же, как бы ни было красиво, пусть строен под Парижем каждый клён,

Какая ж без Твери, к чертям, Россия?

Я рад, что я тверским козлом рождён.

Я рад, что проживаю не в Париже, с Бродвеем я нисколько не знаком.

До бывшей «Новой» мне гораздо ближе, чем в Монте-Карло шлепать босиком.

Я радий, що проживаю не в Парижі, з Бродвеєм я анітрохи не знаком.

До колишньої «Нової» мені набагато ближче, ніж у Монте-Карло шльопати босоніж.

ДоРотмістрова ближче і набагато, до«Правди» там зовсім рукою подати.

І кожен місцевий скаже: «Слава богу, міліція під носом— благодать».

Але ми туди не часто заходили — не знаємо завсідників і блатних.

Ми більше в «Південному» посидіти любили, і Герман Іванович знав нас як рідних.

Навіщо кудись їхати за кордон, у нас приколів більше у сотні разів.

Таких, що в Голлівуді і не сниться, чистіше суперфільму «Фантомас».

Розклад і життя, підвалини і порядки, справи, борги і нудьга з марнотою ...

Колись у дитинстві ми грали в хованки, і кожен бігав тверезий і босий.

А в «Південному» сморід і дим — шинок і тільки, я вуха на мить закрив.

І бачив, як тремтять біля стійки, як, рота відкривши, Калинич щось пив.

На рідкість мода вирвалася на волю: баби стрижеться мало не під нуль.

Але, можливо, у них така частка, і першого весілля чекати такий біль.

Я пам'ятаю, в дитинстві з Сомінкою билися, але були там у нас свої друзі.

Друзями з Лисим, Лісовим і залишилися, і дівчинка з Вагонного моя.

Кабак збудувавши в «Юності», вирішили, що припиниться в місті розбій.

Горбатка, пам'ятаю, із Сомінкою були, тепер вони б'ються між собою.

У нас же в «Південному» тихо і спокійно, лише зрідка там хтось упаде.

І то тільки тому, що сам, мимоволі, якийсь ханурик переп'є.

Мені шкода: в «Туристі» жінки не танцюють, а яке з ким із них я був знайомий.

Але замінити їх некем — мало стажу: таких, як є, проженуть чоботом.

Естетів по Тверській землі трохи все більше п'яниць, чисто корінних.

Але є і хто не п'ють і слава богу, хоча розуміють на трьох.

І все же, як би не було красиво, нехай будований під Парижем кожен клен,

Яка ж без Твері, до чортів, Росія?

Я радий, що я тверським козлом народжений.

Я радий, що проживаю не в Парижі, з Бродвеєм я анітрохи не знаком.

До колишньої «Нової» мені набагато ближче, ніж у Монте-Карло шльопати босоніж.