На бывшей «новой» - Михаил Круг

На бывшей Новой нынче снегопад, и дверь на входе снегом замело,

И нет следов, один полночный мрак, как будто здесь давно всё вымерло.

Но заново протопчат след во след кто сам идёт и те, кого ведут.

И как сказал пророческий поэт: «Народа тропы здесь не зарастут.»

Пусть лучше б он ошибся — не беда, но что изменит парочка цитат?

Он бредил волей музы иногда, у нас кто бредил волей — те сидят.

С бутылкой площадь Ленина прошёл, и вонь такая — кто-то с утреча…

Проехал золотарь — нехорошо, а я уж заподозрил Ильича!

А годы всё, что было, перетрут: девчонка в школе старостой была,

Сегодня в стеклотару поутру чтоб накатить, бутылки принесла.

Жизнь разбросала юности друзей, кого в Чечню, кого забрал Афган,

Кого в тюрьму, кому в стакан долей, а кто-то к наркоте попал в капкан.

Подруг мы любим только одну ночь и первых своих жён не узнаём,

И называет тятю папой дочь, и он живёт, нализанный котом.

И жёны — ни помыть, ни постирать.

Машины, шмотки, деньги на уме…

Дешевле выйдет уличная блядь, а что в кровати — там различий нет!

Итак, на бывшей Новой снегопад.

Тверской уже затих к закату дня.

Уж полночь, и закаты не звенят, какое им всем дело до меня?

Я припозднился нынче с посошком, неужто здесь никто не подберёт?

Нет, «воронок» подъехал за углом, сейчас квартал до «правды» довезёт.

Какая-то девчонка на Тверской на Староворобьёвскую зовёт…

На колишній Новій нині снігопад, і двері на вході снігом замело,

І немає слідів, одна північна морока, ніби тут давно все вимерло.

Але наново протопчать слід услід хто сам йде і ті, кого ведуть.

І як сказав пророчий поет: «Народа стежки тут не заростуть.»

Нехай краще б він помилився — не біда, але що змінить парочка цитат?

Він мріяв волею музи іноді, у нас хто марив волею — ті сидять.

З пляшкою площа Леніна пройшла, і вона така — хтось з ранку.

Проїхав золотар — недобре, а я вже запідозрив Ілліча!

А роки все, що було, перетрути: дівчинка в школі старостою була,

Сьогодні в склотару вранці щоб накотити, пляшки принесла.

Життя розкидало юності друзів, кого в Чечню, кого забрав Афган,

Кого в тюрму, кому в склянку часток, а хтось до наркоти потрапив у капкан.

Подруг ми любимо тільки одну ніч і перших своїх дружин не пізнаємо,

І називає тятю татом дочка, і він живе, нализаний котом.

І дружини — ні мити, ні попрати.

Машини, шмотки, гроші на розумі…

Дешевше вийде вулична блядь, а що в ліжку - там відмінностей немає!

Отже, на колишній Новий снігопад.

Тверський вже затих до заходу дня.

Вже опівночі, і заходи не дзвонять, яка їм усім справа до мене?

Я спізнився нині з кицькою, невже тут ніхто не підбере?

Ні, «воронок» під'їхав за кутом, зараз квартал до правди довезе.

Якесь дівчисько на Тверській на Старовороб'ївську кличе...