Муся-буфетчица - Михаил Круг

Когда я молодой был и красивый, я очень часто навещал вокзал.

Я так любил попить у Муси пива и посмотреть буфетчице в глаза.

Ах, Муська, ты, буфетчица, ты просто мой восторг, ты просто моих дней тюремных

память.

Я помню, как об стол разбил наполненный прибор, когда в кабак ты впёрлась с

мусорами.

Да шухер был на редкость деликатный: дружков моих забрали в воронок,

И я стоял красивый и нарядный, но сделать ничего тебе не смог.

Но как-то летним вечером я снял с себя пиджак;

по переулку медленно и вольно

Ты шла с каким-то фраером и улыбалась так, как будто здесь тобою все довольны.

Я вынул нож и мирно сунул в брюхо, и фраер, мне сказав: «Прощай», — упал.

Лишь пели за базаром проститутки, и я перед тобой один стоял.

Ты стоишь, красивая биксуля на мази, облокотившись локтем на перила,

И невзначай так, нехотя сказала: «Уходи».

Да, шкура, ты меня во мне убила.

В тот раз я не хотел базар с тобою.

Я отпустил тебя: До встречи, Мусь", —

Но залетел на срок с дружком весною и сам не знал, что скоро я вернусь.

Побег;

порвал охранников;

скитальство по ночам.

И вот я снова в городе,

в Слободке.

Тебя узнал по голосу, по смеху, по плечам и по твоей качающей походке.

И я с дружком пошёл к тебе навстречу, в кармане сжав рукой свой финский нож.

Но, как назло, — патруль в тот тёплый вечер… не дали мне пырнуть,

но ты умрёшь.

Я долго ждал при случае отдать тебе должок, и как-то в ресторане у оркестра,

Смотрю я, к твоей талии прижался сторожок, тверской налётчик, гастролёр-маэстро.

Он мял тебя, как сорванную розу, а тут в сторонке мирно я стою,

Смотрю и наблюдаю твою позу, а ты в тот миг заметила мою.

Шепнув маэстро на ухо, как видно, про меня, — ты плохо, знать, порекомендовала.

Пока я с ним разбор чинил и беспредел замял, ты сбегала в отдел и настучала.

Меня у магазина повязали, отняли нож, свободу и долги.

Я помню, как стоял в судебном зале, а по бокам блестели сапоги.

Пять лет сижу в Калинине, тяну свой долгий срок, и узнаю, что Муську за

прилавком

Немножечко порезали, отдали мой должок, маэстро и дружок в Слободке Славка.

Как молода была ты и красива, я представляю, как лежала ты,

Улыбка на лице твоём чуть криво, и нож в груди для полной красоты.

Коли я молодий був і гарний, я дуже часто відвідував вокзал.

Я так любив попити в Мусі пива і подивитись буфетниці в очі.

Ах, Муська, ти, буфетчице, ти просто моє захоплення, ти просто моїх днів тюремних

пам'ять.

Я пам'ятаю, як стол розбив наповнений прилад, коли в кабак ти вперлася з

сміттями.

Так шухер був напрочуд делікатний: дружків моїх забрали у воронок,

І я стояв гарний і ошатний, але зробити нічого тобі не зміг.

Але якось літнього вечора я зняв із себе піджак;

по провулку повільно і вільно

Ти йшла з якимсь фраєром і посміхалася так, ніби тут тобою всі задоволені.

Я вийняв ніж і мирно сунув у черево, іфраєр, сказавши мені: «Прощавай»,— упав.

Лише співали за основою повії, і я перед тобою один стояв.

Ти стоїш, гарна біксуля на мазі, спершись ліктем на перила,

І ненароком так, неохоче сказала: «Іди».

Так, шкуро, ти мене вбила.

У той раз я не хотів базар з тобою.

Я відпустив тебе: До зустрічі, Мусь,

Але залетів на термін із дружком навесні і сам не знав, що скоро я повернуся.

Втеча;

порвав охоронців;

поневіряння по ночами.

І ось я знову в місті,

в Слобідці.

Тебе дізнався по голосу, по сміху, по плечах і по твоїй ході.

І я з дружком пішов до тебе назустріч, у кишені стиснувши рукою свій фінський ніж.

Але, як на зло, патруль у той теплий вечір... не дали мені пірнути,

але ти помреш.

Я довго чекав при нагоді віддати тобі борг, і якось у ресторані біля оркестру,

Дивлюся я, до твоєї талії притулився сторожок, тверський нальотчик, гастролер-маестро.

Він м'яв тебе, як зірвану троянду, а тут в стороні мирно я стою,

Дивлюся і спостерігаю твою позу, а ти в ту мить помітила мою.

Шепнувши маестро на вухо, як видно, про мене, ти погано, знати, порекомендувала.

Поки я з ним розбір лагодив і свавілля зам'яв, ти збігала в відділ і настукала.

Мене в магазину пов'язали, відібрали ніж, свободу і борги.

Я пам'ятаю, як стояв у судовій залі, а по боках блищали чоботи.

П'ять років сиджу в Калініні, тягну свій довгий термін, і дізнаюся, що Муську за

прилавком

Трохи порізали, віддали мій боржок, маестро і дружок у Слобідці Славка.

Як молода була ти і красива, я уявляю, як лежала ти,

Посмішка на твоєму обличчі трохи криво, і ніж у грудях для повної краси.