Мне тебя не понять - Михаил Круг

Мне тебя не понять и по мне это видно, что я так одинок, даже рядом с тобой.

И мне так нелегко и до боли обидно, что же ты не смогла дать тепло и покой?

Мне тебя не понять — это странная новость, очарован тобой и не вижу пути,

По которому нас проведёт невесомость, по которому нам нет надежды пройти.

Просьба «Не уходи!»

ничего не исправит, и прощаясь со мной, все обиды прощай.

Мне тебя не забыть, Бог тебя не оставит, всё прошло, унеслось, лишь осталась

печаль.

Мне тебя не понять, и как глупы вопросы, почему нас судьба разлучила с тобой.

Только помню я всё: счастье, горькие слёзы, и как сон унесло тишину и покой.

Так храни тебя Бог, так храни тебя Бог и твой ангел-хранитель, но я верю в

мечту, что когда-нибудь вновь

Я открою ту дверь в золотую обитель, где душевный покой, тишина и любовь…

Я открою ту дверь в золотую обитель, где душевный покой, тишина и любовь…

Мені тебе не розуміти і мені це видно, що я так самотній, навіть поруч з тобою.

І мені так нелегко і до болю прикро, що ти не змогла дати тепло і спокій?

Мені тебе не — це дивна новина, зачарований тобою і не бачу шляху,

За яким нас проведе невагомість, за яким нам немає надії пройти.

Прохання «Не йди!»

нічого не виправить, і прощаючись зі мною, всі образи прощай.

Мені тебе не забути, Бог тебе не кине, все пройшло, помчало, тільки залишилася

печаль.

Мені тебе не зрозуміти, і як дурні питання, чому нас доля розлучила з тобою.

Тільки пам'ятаю я все: щастя, гіркі сльози, і як сон забрало тишу і спокій.

Так зберігай тебе Бог, так зберігай тебе Бог і твій ангел-охоронець, але я вірю в

мрію, що колись знову

Я відчиню ті двері в золоту обитель, де душевний спокій, тиша і любов…

Я відчиню ті двері в золоту обитель, де душевний спокій, тиша і любов…