Красные карманы - Михаил Круг

Не пей, Лиза, водочку, все пройдет, поправится.

Верь мне, жизнь замужняя так и начинается.

Ты ж сама молоденькой шлялась с хулиганами

В юбочке коротенькой с красными карманами.

Так вот, Лизок, ту юбочку надень,

Пойдем в лесок к малиновым кустам.

Смотри, Лизок, какой прекрасный день!

Ты молода, не скажешь, по годам!

Пусть командированный муж страдает в ревности!

Лиза избалована, Лиза хочет нежности,

Называет лапочкой, Лиза, хватит, полно те!

В ее мужа тапочках я хожу по комнате.

Так вот, Лизок, я падаю к тебе,

Сняв мужа тапки, смяв его подушки.

Лишь пять минут я был в твоей судьбе,

Но не забуду век твои веснушки!

Муж приедет родненький, в дураках останется.

А на подоконнике фикус проболтается,

Все расскажет красочно, с кем спала и тешилась.

Боже мой!

В Дурашеве все мужья помешаны.

Ой-ой, Лизок, простит все муженек!

Такой как ты, нельзя все не простить!

Когда покину утром твой порог,

Ты будешь водку в ожиданьи пить.

Лиза, ляг, поспи немного, в смысле — ты же пьяная!

Ой, твоя бедовая юбочка с карманами.

Выражаясь попросту — то что знают фикусы —

Дуракам по области знать как накось-выкуси!

Ах, где же вы, мои красивые года,

Где я на фото с Лизкою под ручку?!

Растаяли совсем, как дымка, навсегда…

Сейчас я генерал, тогда я был поручик!

Не пий, Лізо, горілку, все пройде, видужає.

Вір мені, життя заміжнє так і починається.

Ти сама молоденька вешталася з хуліганами

У спідничці коротенькою з червоними кишенями.

Так ось, Лізку, ту спідничку одягни,

Підемо до лісу до малинових кущів.

Дивись, Лізку, який чудовий день!

Ти молода, не скажеш, по роках!

Нехай відряджений чоловік страждає в ревності!

Ліза розпещена, Ліза хоче ніжності,

Називає лапочкою, Ліза, вистачить, досить ті!

У її чоловіка тапочках я ходжу по кімнаті.

Так ось, Лізку, я падаю до тебе,

Знявши чоловіка тапки, зім'явши його подушки.

Лише п'ять хвилин я був у твоїй долі,

Але не забуду повік твої ластовиння!

Чоловік приїде рідненький, у дурнях залишиться.

А на підвіконні фікус пробовтається,

Все розповість барвисто, з ким спала і тішилася.

Боже мій!

У Дурашові всі чоловіки схиблені.

Ой-ой, Лізок, пробачить все чоловік!

Такий як ти, не можна все не пробачити!

Коли покину вранці твій поріг,

Ти будеш горілку в очікуванні пити.

Ліза, ляж, поспи трохи, в смислі — ти ж п'яна!

Ой, твоя бідна спідничка з кишенями.

Висловлюючись просто — те що знають фікуси —

Дурням по області знати як накось-викуси!

Ах, де ви, мої гарні роки,

Де я на фото з Лизкою під ручку?!

Розтанули зовсім, як серпанок, назавжди…

Зараз я генерал, тоді я був поручик!