Ко всему слеп и глух - Михаил Круг

Ко всему слеп и глух, по Калинину брожу и на «Правде» в стену тыкаю бычок.

Вдруг свисток — стопорят, как синюху, волочат, шухер-махер, прячу в кепку

троячок.

Жизнь моя молода, двадцать лет — ерунда, как на счётчике «тик-так» у таксиста.

Понаделано дел, из отдела в отдел, и в графе «дети» тоже не чисто.

Знает, кто я таков, капитан Иванов, не фамилия важно, а званье.

Протокольчик махнул, роспись я черканул, шляпу снял и сказал: «До свиданья».

Я как предугадал, шпалер в среду продал, а башлей лишь хватило на вечер.

Все хвосты обрубил и в такси укатил, счётчик тикал «тик-так» мне до встречи.

Ах, зачем я полез на Советской в «Экспресс»: там шмонали, и мне не светило.

Сам попал на гоп-стоп, по плечу вдруг шлепок — это Ляля ко мне подкатила.

Будь попроще.

Не жмись, такова стерва-жизнь, только в тюрьмах порядки другие.

Я с ней чисто прошёл, с Лялькой макли завёл, что завидовать стали блатные.

Я таких не видал в ресторанах харчей, эх, таких баб да в Красную книгу,

Но жениться мне в падлу: я вор и ничей.

И по пьянке я сунул ей фигу.

И пусть тюрьма впереди — по этапу идти.

И торчать на Гагарина тошно.

Не сидеть же за так, счётчик тикал «тик-так», возвращусь в девяностом я точно.

Не сидеть же за так, счётчик тикал «тик-так», возвращусь в девяностом я точно.

До всього сліпий і глухий, по Калініну блукаю і на «Правді» в стіну тикаю бичок.

Раптом свисток — стопорять, як синюху, волочать, шухер-махер, ховаю в кепку

тріячок.

Життя моє молоде, двадцять років — нісенітниця, як на лічильнику «тик-так» у таксиста.

Понароблено справ, із відділу в відділ, і в графі «діти» теж не чисто.

Знає, хто я такий, капітан Іванов, не прізвище важливе, а звання.

Протокольчик махнув, розпис я черканув, капелюх зняв і сказав: «До побачення».

Я як передбачив, шпалер у середу продав, а башлів лише вистачило на вечір.

Всі хвости обрубав і в таксі покотив, лічильник тикав «тик-так» мені до зустрічі.

Ах, навіщо я поліз на Радянській в «Експрес»: там шмоналі, і мені не світило.

Сам потрапив на гоп-стоп, по плечу раптом ляпас — це Ляля до мене підкотила.

Будь простіше.

Не тиснись, таке стерво-життя, тільки в тюрмах порядки інші.

Я з нею чисто пройшов, з Лялькою маклі завів, що заздрити стали блатні.

Я таких не бачив у ресторанах харчів, ех, таких баб і в Червону книгу,

Але одружитися мені в падлі: я злодій і нічий.

І по п'янці я сунув їй фігу.

І нехай в'язниця попереду — по етапу йти.

І стирчати на Гагаріна нудно.

Не сидіти ж за так, лічильник тикал «тік-так», повернуся в дев'яностом я точно.

Не сидіти ж за так, лічильник тикал «тік-так», повернуся в дев'яностом я точно.