Эвфемизм о прошлом - Михаил Круг

Чем живешь Россия-мать и о чем печалишься?

Неужели бес в ребро, нынче на сносях?

Был ведь в очереди крик: «Разойдись, товарищи!

Маша, чек не пробивай.

Всё, Россия вся».

Что случилось, в чем дела?

Рты разинув, бдили ввысь.

Что же, кроме партии, некем воспитать?

Да что же так, у Родины все поэты вывелись,

И Володю вовремя не могли принять?

Иль упала с косяка та подкова ржавая,

Или ветер на буднях разметал стога,

Иль все соки выжала из древка державного

До медалей жадная бывшая рука?

Ведь рука-то бывшая,

Что учила сызмальства:

Не убей да не своруй, как потом взошло.

Воровала тоннами, таланты била тыщами

И мелила языком словно помелом.

Да, России нелегко, столько лет дурачили.

Пил народ, крепчала сталь — значит, пили вновь.

Все тащили транспаранты да тряслись по-заячьи,

Да тянули руки вверх, да пели про любовь.

Ой, как мне не верилось и сказать-то было боязно,

Что Россия: дурь и жир приросли нутром.

Вроде, вместе ехали, а тем, кто вышел с поезда,

Как аукнулось со сцены, кликнулось потом.

А сегодня утром встал — вроде легче дышится,

Вроде меньше стал живот и легок на подъем.

То ли бросил я курить, то ли пахнет вишнями.

То ли землю освежило золотым дождем.

Ну, давай, Россия-мать, карусель раскручивай

Да своди-ка ты свои Невские мосты,

Наведенные Петром у твоей излучины.

Так пусть послужат, ведь стоят не для красоты.

Чим живеш Росія-мати і про що сумуєш?

Невже біс у ребро, нині на зносах?

Адже був у черзі крик: «Розійдися, товариші!

Маша, чек не пробивай.

Все, Росія вся».

Що трапилося, в чому справи?

Рти роззявивши, бдили вгору.

Що, крім партії, нікому виховати?

Так, що так, у Батьківщини всі поети вивелися,

І Володю вчасно не могли прийняти?

Чи впала з косяка та підкова іржава,

Або вітер на буднях розметав стоги,

Чи всі соки вичавила з дерева державного

До медалей жадібна колишня рука?

Адже рука колишня,

Що вчила змалку:

Не убий та не зладь, як потім зійшло.

Крала тоннами, таланти била тисячами

І меліла мовою немов помелом.

Так, Росії нелегко, стільки років дурили.

Пив народ, міцніла сталь — значить, пили знову.

Всі тягли транспаранти і тряслися по-заячому,

Так тягнули руки вгору, так¦співали про любов.

Ой, як мені не вірилося і сказати було боязно,

Що Росія: дур і жир приросли нутром.

Начебто, разом їхали, а тим, хто вийшов з поїзда,

Як відгукнулося зі сцени, клацнулося потім.

А сьогодні вранці встав — ніби легше дихається,

Начебто менше став живіт і легкий на підйом.

Чи кинув я курити, чи пахне вишнями.

Чи землю освіжило золотим дощем.

Ну, давай, Росія-мати, карусель розкручуй

Так, зводи ти свої Невські мости,

Наведені Петром у твоєї закруту.

Так нехай послужать, адже стоять не для краси.