День как день - Михаил Круг

День как день, так же весело

Шуршит в саду листва,

Ведь до осени еще ей Жить и жить…

Дым из пепельницы тлевших сигарет,

А в душе, а я в душе не верю, нет

Мы молчим, и никто не знает

Что и как сказать,

То, что каждый тонко чувствует в себе,

Жизнь к тебе несправедливою была,

И в душе, не смолкая

Все звенят колокола…

Кто-то пьет, кто-то крепится,

Но слезы не сдержать…

По-маленьку, по-тихоньку сознаешь,

Как тепло от слова доброго «Привет!»,

На душе, да только вот ответа нет…

На холме фотография и четные цветы,

Тоже срезанные с каплями росы,

На которые не прилетит пчела,

А в душе, не смолкая

Все звенят колокола…

Песня посвящается пацанам

Которых с нами нет…

День як день, так і весело

Шуршить у саду листя,

Адже до осені ще їй жити і жити.

Дим із попільнички тлілих сигарет,

А в душі, а я в душі не вірю, ні

Ми мовчимо, і ніхто не знає

Що і як сказати,

Те, що кожен тонко відчуває в собі,

Життя до тебе несправедливим було,

І в душі, не смолкая

Усі дзвенять дзвони.

Хтось п'є, хтось кріпиться,

Але сльози не стримати ...

По-маленьку, по-тихоньку усвідомлюєш,

Як тепло від слова доброго «Привіт!»,

На душі, так тільки ось відповіді немає ...

На пагорбі фотографія та парні квіти,

Теж зрізані з краплями роси,

На які не прилетить бджола,

А в душі, не смолкая

Усі дзвенять дзвони.

Пісня присвячується пацанам

Яких із нами немає…