А сечку жрите сами - Михаил Круг

А сечку жрите, мусора, сами, ушатый кумовой, торчи в сидке,

А завтра брошусь я к своей маме: Всё отмотал, пришла же откидка.

На Сотке мне Тягун сказал: "Сядь-ка. Ты не спеши, а то ведь забудешь, -

Зайдёшь в слободку - там живёт Надька, скажи ей: от меня, - и жить будешь".

Уже и солнце высоко в небе, и мало-мальски в голове ясно,

Да я бы спился, каб с тобой не был, - от горя, потому как нет счастья.

Законов нет на них: ведь зэк - падаль, от коммунистов - беспредел всюду,

По мне - так раз гульнуть - да жить надо, под молотки "козлов" всех, бля буду!..

Давай, давай, красючка!

Не в кредит танцуешь - новыми пятихатками плачу!

Да ты выпей, красотуля, шампанского, выпей на брундершафт с Менахемом -

он месяц, кроме своей баранки, ничего не щупал!

Давай, давай, милая, тверичанка моя!

Ты ж ножками, ножками давай!

Душа ж за Россию болит!

Так думай сам, куда идти к доке, дела потом, я - в слободу к Надьке.

Надюха центровая, вся в соке, - открыла дверь - я онемел: "Здрасьте!"

И нашу жизнь - её кропит кольщик.

Надюха лечит, как бальзам рану.

Спасибо, милая, за ту ночку, которую провёл в любви храме.

И нашу жизнь - её кропит кольщик.

Надюха лечит, как бальзам рану.

Спасибо, милая, за ту ночку, которую провёл в любви храме.

А січку жерте, сміття, самі, вухатий кумовий, стирчи в сидінні,

А завтра кинуся я до своєї мами: Все відмотав, прийшла ж відкидка.

На Сотці мені Тягун сказав: "Сядь-ка. Ти не поспішай, а то ж забудеш, -

Зайдеш у слобідку - там живе Надька, скажи їй: від мене - і житимеш".

Вже і сонце високо в небі, і хоч трохи в голові ясно,

Та я спився б, якби з тобою не був, - від горя, бо немає щастя.

Законів немає на них: адже зек - падаль, від комуністів - свавілля всюди,

По мені - так раз гуляти - та жити треба, під молотки "козлів" всіх, бля буду!

Давай, давай, красенько!

Не в кредит танцюєш – новими п'ятихатками плачу!

Та ти випий, красуня, шампанського, випий на брундершафт з Менахемом -

він місяць, крім своєї бублика, нічого не мацав!

Давай, давай, люба, тверичанка моя!

Ти ж ніжками, ніжками давай!

Душа ж за Росію болить!

Так думай сам, куди йти до доки, справи потім, я – у слободу до Надьки.

Надюха центрова, вся в соку, - відчинила двері - я онімів: "Здрастуйте!"

І наше життя – її кропить кольщик.

Надюха лікує, як рану бальзам.

Спасибі, люба, за ту нічку, яку провів у коханні храмі.

І наше життя – її кропить кольщик.

Надюха лікує, як рану бальзам.

Спасибі, люба, за ту нічку, яку провів у коханні храмі.