Сабля - Михаил Башаков

Вокруг такой метемпсихоз,

Мои друзья дерутся в кровь.

И все сигналы SOS — как песни о любви.

С тебя за каждое прости

Хотя бы шкуру, но сдерут,

А нам еще с тобой расти, а нас везде берут.

Сабля твоя волос сечет — так остра!

Чувства твои языки от костра.

Воля твоя — здесь до утра брызгать огнем,

А иначе зачем мы с тобой эти песни поем?

Ты видел вспышки дальних тел,

Ты слышал голос черных дыр,

И тот, кто создал мир, в лицо твое дышал.

Твоим желанием горит

Звезды сверхновой детский сон,

И в эту ночь ворвется яркой стали звон.

Сабля твоя волос сечет — так остра!

Чувства твои языки от костра.

Воля твоя — здесь до утра брызгать огнем,

А иначе зачем мы с тобой эти песни поем?

Поверь, не потускнеет блеск

В тоске и мареве времен.

Мы все в руках реки — все громче весел плеск.

И если вдруг умрет поэт,

Блеснуть умевший естеством,

Ты обнажи свой свет — и мы еще споем.

Сабля твоя волос сечет — так остра!

Чувства твои языки от костра.

Воля твоя — здесь до утра брызгать огнем,

А иначе зачем на земле этой вечной живем?

Навколо такий метемпсихоз,

Мої друзі б'ються в кров.

І всі сигнали SOS — як пісні про любов.

З тебе за кожне вибач

Хоча би шкуру, але здеруть,

А нам ще з тобою рости, а нас скрізь беруть.

Шабля твоє волосся січе — так гостра!

Почуття твої мови від вогнища.

Воля твоя — тут до ранку бризкати вогнем,

А інакше навіщо ми з тобою ці пісні співаємо?

Ти бачив спалахи далеких тіл,

Ти чув голос чорних дір,

І той, хто створив світ, в обличчя твоє дихав.

Твоїм бажанням горить

Зірки надновий дитячий сон,

І цієї ночі увірветься яскравою сталі дзвін.

Шабля твоє волосся січе — так гостра!

Почуття твої мови від вогнища.

Воля твоя — тут до ранку бризкати вогнем,

А інакше навіщо ми з тобою ці пісні співаємо?

Повір, не потьмяніє блиск

У тузі та мареві часів.

Ми все в руках річки все гучніше веселий плескіт.

І якщо раптом помре поет,

Блиснути вмілий єством,

Ти оголи своє світло і ми ще заспіваємо.

Шабля твоє волосся січе — так гостра!

Почуття твої мови від вогнища.

Воля твоя — тут до ранку бризкати вогнем,

А інакше навіщо на землі цій вічній живемо?