Богиня - Михаил Башаков, Борис Плотников

Расцветают сады на платье,

Реки — сестры ей, ветры — братья.

Волны света, когда смеется.

Она скажет, и мир проснется.

И просторы всей поднебесной

Насладятся счастливой песней,

И способность возобновится

Видеть тайну в знакомых лицах.

Появленья ее приметы —

Соответствие всех предметов

Смыслу «omne vivum ex ovo» —

Ликованье всего живого!

Небо дышит как будто чаще,

И становится воздух слаще.

Ее шепот как дождь весенний —

В каждой капле чье-то спасенье.

Но ты не спрашивай ее.

Ты не спрашивай меня

Кто такая?

Вот из вскинутых рук свеченье,

Легче жизни понять значенье,

Повторяя за ней признанье:

Радость — это мое призванье!

И рукой облака лаская,

Стаи птиц она выпускает.

Лес и радуги полной краски

Из ее рукавов, как в сказке.

Но ты не спрашивай ее,

Ты не спрашивай меня,

«Кто такая?»

В лоскутках ее рукоделья

Тел крылатых и душ веселье.

И в движеньях, всегда изящных,

Есть угроза для вечно спящих.

Так вот засветло просыпаясь,

Я все время понять пытаюсь —

Мы с какой стороны границы?

Что есть правда, а что нам снится?

Но ты не спрашивай ее.

Ты не спрашивай меня,

«Кто такая?»

Розквітають сади на сукні,

Річки - сестри їй, вітри - брати.

Хвилі світла, коли сміється.

Вона скаже, і світ прокинеться.

І простори всієї піднебесної

Насолодяться щасливою піснею,

І здатність відновиться

Бачити таємницю в знайомих обличчях.

Появи її прикмети —

Відповідність усіх предметів

Сенсу «omne vivum ex ovo» —

Радість всього живого!

Небо дихає наче частіше,

І стає повітря солодшим.

Її шепіт як дощ весняний —

У кожній краплі чиєсь порятунок.

Але ти не питай її.

Ти не питай мене

Хто така?

Ось із піднесених рук свічення,

Легше за життя зрозуміти значення,

Повторюючи за нею визнання:

Радість — це моє покликання!

І рукою хмари пестячи,

Зграї птахів вона випускає.

Ліс і райдуги повної фарби

З її рукавів, як у казці.

Але ти не питай її,

Ти не питай мене,

"Хто така?"

У клаптях її рукоділля

Тіл крилатих і душ веселість.

І в рухах, завжди витончених,

Є загроза для вічно сплячих.

Так от засвітло прокидаючись,

Я весь час зрозуміти намагаюся—

Ми з якого боку кордону?

Що є правда, а що нам сниться?

Але ти не питай її.

Ти не питай мене,

"Хто така?"