Экстрим - Михаил Башаков

А жизнь нас все больше прессует,

«Хорошо» или «плохо» уже никого не интересует.

И вот сын, далеко не кроха, опять пришел к отцу,

Разговор будет серьезный — видно по лицу.

— Папа — говорит, — на одном языке говорим.

А как ты понимаешь, что такое

экстрим?

Ох уж мне эти ваши словечки!

Ну что ж, сынок, давай плясать от печки.

Уж лучше бы ты спросил, откуда плывут облака.

Давай с тобой начнем издалека.

Чтоб не показалось, что словами сорим.

Экстрим… Говоришь, экстрим…

Когда легионеры с короткими мечами

Присваивали все, что на пути встречали,

И называли это коротким словом «Рим»,

Экстрим… Вот это и был экстрим!..

Последнее столетие второго тысячелетия,

Шестой сорок первого, в небе четвертой и седьмой эскадрильи,

Мессеры давят, численное преимущество,

Внезапность, положение далеко не назовешь идиллией.

Второй пилот, глотая кровь, сквозь дым кричал: «Горим!»

Экстрим… Вот это и был экстрим!..

Мы устояли, когда не состояли,

Мы не промахивались, когда от нас отмахивались,

Мы разворачивали, когда нас разворачивали,

Но мы отходили, когда нас отходили.

До сих пор отходим.

Неизвестно, сколько еще проходим.

А смерть тихонько с наших лиц снимает жизни грим.

Экстрим… Вот это и есть экстрим…

Художник, кистью махая,

Думает: «Картина будет неплохая…»

Писатель, сюжет описывая,

Вспоминает: «Хороша была анисовая…»

Поэт сказал: «Не нарвемся на риф мы!»,

Подставляя паруса ветрам рифмы.

Но опять так случится, никто не поручится

За то, что не напрасно творим

Экстрим… Это тоже экстрим!..

Казалось, старик понимает только по russian.

Объяснениями отца сын был ошарашен.

И, хотя сам далеко уж не мал,

Долго сидел думал, думал, думал, думал, думал…

Думал, бог с ним, с адреналином, со страхом,

Брошу парашют — пойду монахом.

Возрадуемся, воздадим, возблагодарим

Экстрим… Вот это будет экстрим!..

Правильно, сынок, все правильно понял.

А життя нас все більше пресує,

«Добре» чи «погано» вже нікого не цікавить.

І ось син, далеко не маленька, знову прийшов до батька,

Розмова буде серйозна — видно по обличчю.

— Папа — каже, — однією мовою говоримо.

А як ти розумієш, що таке

екстрім?

Ох вже мені ці ваші слівця!

Ну, що, синку, давай танцювати від печі.

Вже краще ти спитав, звідки пливуть хмари.

Давай із тобою почнемо здалеку.

Щоб не здалося, що словами смітимо.

Екстрім... Кажеш, екстрім...

Коли легіонери з короткими мечами

Привласнювали все, що на шляху зустрічали,

І називали це коротким словом «Рим»,

Екстрім… Ось це і був екстрим!..

останнє століття другого тисячоліття,

Шостий сорок першого, в небі четвертої і сьомої ескадрильї,

Месери тиснуть, чисельна перевага,

Несподіваність, положення далеко не назвеш ідилією.

Другий пілот, ковтаючи кров, крізь дим кричав: "Горимо!"

Екстрім… Ось це і був екстрим!..

Ми встояли, коли не відбулися,

Ми не промахувалися, коли від нас відмахувалися,

Ми розвертали, коли нас розвертали,

Але ми відходили, коли нас відходили.

Досі відходимо.

Невідомо, скільки ще проходимо.

А смерть тихенько з наших осіб знімає життя грим.

Екстрім… Ось це і є екстрім…

Художник, махаючи пензлем,

Думає: "Картина буде непогана ..."

Письменник, сюжет описуючи,

Згадує: «Гарна була анісова…»

Поет сказав: «Не нарвемося на риф ми!»,

Підставляючи вітрила вітри рими.

Але знову так станеться, ніхто не доручиться

За те, що не даремно творимо

Екстрім… Це теж екстрім!

Здавалося, старий розуміє тільки за російською.

Поясненнями батька син був приголомшений.

І, хоча сам далеко вже не малий,

Довго сидів думав, думав, думав, думав, думав.

Думав, бог з ним, з адреналіном, зі страхом,

Кину парашут — піду ченцем.

Порадіємо, віддамо, подякуємо

Екстрім… Ось це буде екстрім!

Правильно, синку, все правильно зрозумів.