February, 1878 - mewithoutYou

February 8th, 1878

South of Trout Creek, west of Cedar Lake

On a winding mountain trail of the North Pacific Union Rail

The snow arrived on time, the circus train was running late

Rip spot’s past and all the knuckles worn,

Firebox bursting to the running boards

A pounding in his chest, crushing like a cider press

The hogger rode the throttle ‘round the bender like a flank-strapped horse

«Let's return now to the dust as the dust we are;

tonight, our bridal fate, the hour’s come to consummate!»

And drove her massive body like a truck into the iron bars

Limestone thrown from out the hopper’s back

Ash Cat tossed against the diamond stack

from cradle to caboose, the frozen bolts broke loose,

sent that cage spinning like a dreidel off the icy tracks

Run on, Rabbit, run!

Before the East sky wakes the sun!

Sails set to the dreadful cold,

Until your anchor-heart takes hold

Run on, Fox &Bear,

From this dismal dream’s despair!

Cast thoughts to in the open ocean of air

Until your thread catch somewhere

«Mother, please come along!»

«My tusks are dull, my eyes, half-blind,

too old to run, too big to hide,

and have neither friend nor enemy,

nor that phantom, ‘self'-identity

nor concern for what ‘they'll' do to ‘me'

now, my children, run free!»

But Tiger, why sit still,

As the officers climb the hill?

What stars cast down their spears,

cooled your fire with their tears?

«Gone that siren’s sound,

it’s a silence now pours down

Gone, my next of kin,

and all once without now lives within»

«Topiary Tiger, once burned bright

save your tales of gnostic sight

and take heed on this (most) auspicious night!

Topiary Tiger, once burned bright»

8 лютого 1878 року

На південь від Трут-Крік, на захід від Седар-Лейк

На звивистій гірській стежці North Pacific Union Rail

Сніг прийшов вчасно, цирковий потяг запізнився

Розірвано минуле і всі кісточки пальців потерті,

Топка розривається до підножок

Стукання в грудях, роздавлювання, як прес для сидра

Хоггер їздив дросельною заслінкою «навколо згинача, як прив’язаний кінь».

«Повернемося тепер до праху, як до праху, який ми є;

сьогодні ввечері, наша весільна доля, настав час довершення!»

І загнав її масивне тіло, як вантажівку, у залізні ґрати

Вапняк, викинутий із задньої частини бункера

Попелястий кіт кинувся на алмазну купу

від люльки до кабіни, замерзлі болти зламалися,

закрутив цю клітку, як дрейдель, з крижаних слідів

Біжи далі, Кролик, біжи!

Перед Сходом небо розбудить сонце!

Вітрила налаштовані на страшний холод,

Поки твоє серце-якір не тримається

Біжи далі, Лисиця і Ведмідь,

Від розпачу цього похмурого сну!

Відкидайте думки у відкритий океан повітря

Поки твоя нитка десь не зачепиться

«Мамо, приходь!»

«Мої бивні тупі, мої очі, напівсліпі,

занадто старий, щоб бігати, занадто великий, щоб приховувати,

і не мати ні друга, ні ворога,

ні той фантом, «самоідентичність».

ані турботи про те, що "вони" зроблять зі "мною"

а тепер, діти мої, бігайте вільно!»

Але тигре, чому сидіти на місці,

Як офіцери піднімаються на пагорб?

Які зірки кидають списи,

охолодили твій вогонь своїми сльозами?

«Зник звук сирени,

настала тиша

Пішов, мій найближчий родич,

і все колись без тепер живе всередині»

«Тігр топіарний, колись горів яскраво

збережіть свої розповіді про гностичне зір

і зверніть увагу на цю (найбільш) сприятливу ніч!

Топіарий Тигр, колись горів яскраво»