Síndrome de Estocolmo - Melendi

Amanece y los coches que ya obstruyen las arterias

De la gran ciudad que presa de la histeria

Se ha rendido a la rutina un día más

Corazones condenados en un mundo de creencias

Denostados entre religión y ciencia

Obligados a elegir sin despertar

El vagabundo que no es capaz de imaginar que alguien le quiera

La hija de dos borrachos que solo pudo ser enfermera

El abogado que, por seguir la tradición familiar

Abandonó el contrabajo y ahora no abandona el bar

Mírame y dime qué ves en mí

Da luz al camino

No dejes de ser mi espejo, que, aunque cruel sea el reflejo peor es estar ciego

Así que mírame dime qué ves en mí

Solo un prisionero de la envidia y de los celos

De los roles de los miedos, de culpas y apegos

Aunque yo sé muy bien que en el fondo

Todo es un síndrome de Estocolmo

Anochece y con el silencio se hace fuerte el ruido

Lo soñado, lo añorado, lo perdido se convierten en gigantes de cristal

Tercas huellas que confunden sin piedad al caminante

Las comedias son divinas cuando dante pone en jaque a la tragedia universal

El vagabundo que no es capaz de imaginar que alguien le quiera

La hija de dos borrachos que solo pudo ser enfermera

El abogado que, por seguir la tradición familiar

Abandonó el contrabajo y ahora no abandona el bar

Mírame y dime qué ves en mí

Da luz al camino

No dejes de ser mi espejo, que, aunque cruel sea el reflejo peor es estar ciego

Así que mírame dime qué ves en mí

Solo un prisionero de la envidia y de los celos

De los roles de los miedos, de culpas y apegos

Aunque yo sé muy bien que en el fondo

Todo es un síndrome de Estocolmo

No me mira

Mírame y dime qué ves en mí

Da luz al camino

No dejes de ser mi espejo, que, aunque cruel sea el reflejo peor es estar ciego

Así que mírame dime qué ves en mí

Solo un prisionero de la envidia y de los celos

De los roles de los miedos, de culpas y apegos

Aunque yo sé muy bien que en el fondo

Todo es un síndrome de Estocolmo

Tú lo sabes todo

Світанок і машини, які вже закупорюють артерії

Про велике місто, яке охопило істерика

Він ще на один день здався рутині

Прокляті серця у світі вірувань

зневажається між релігією та наукою

Змушений вибирати, не прокидаючись

Бродяга, який не може уявити, що його хтось любить

Дочка двох п’яниць, яка могла бути тільки медсестрою

Юрист, який, дотримуючись сімейної традиції

Він кинув контрабас і тепер не покидає бар

Подивися на мене і скажи мені, що ти в мені бачиш

освітлювати шлях

Не переставай бути моїм дзеркалом, що, хоча жорстоке, найгірше відображення – бути сліпим

Тож подивися на мене, скажи мені, що ти бачиш у мені

Просто в’язень заздрості та ревнощів

Про ролі страхів, провини та прихильностей

Хоча в глибині душі я це добре знаю

Це все стокгольмський синдром

Темніє, і з тишею шум стає сильнішим

Омріяні, жадані, загублені стають кришталевими гігантами

Вперті сліди, які нещадно збивають з пантелику ходунка

Комедії божественні, коли Данте ставить під контроль універсальну трагедію

Бродяга, який не може уявити, що його хтось любить

Дочка двох п’яниць, яка могла бути тільки медсестрою

Юрист, який, дотримуючись сімейної традиції

Він кинув контрабас і тепер не покидає бар

Подивися на мене і скажи мені, що ти в мені бачиш

освітлювати шлях

Не переставай бути моїм дзеркалом, що, хоча жорстоке, найгірше відображення – бути сліпим

Тож подивися на мене, скажи мені, що ти бачиш у мені

Просто в’язень заздрості та ревнощів

Про ролі страхів, провини та прихильностей

Хоча в глибині душі я це добре знаю

Це все стокгольмський синдром

не дивись на мене

Подивися на мене і скажи мені, що ти в мені бачиш

освітлювати шлях

Не переставай бути моїм дзеркалом, що, хоча жорстоке, найгірше відображення – бути сліпим

Тож подивися на мене, скажи мені, що ти бачиш у мені

Просто в’язень заздрості та ревнощів

Про ролі страхів, провини та прихильностей

Хоча в глибині душі я це добре знаю

Це все стокгольмський синдром

ти все знаєш