Moratalá - Melendi

Me voy pal barrio, to contento que la vida hoy me sonrie

Buscando que alguien me sirva y garantice

Que un mal pico no me la vaya a amargar

Voy por la sombra, porque al sol los bomboncitos se derriten

Y me gusta retener en la memoria

Esos culitos que me dan vueltas como una noria

Son de colores, como los peces, como las flores…

Hay que sera el encanto que tiene este barrio

Porque en Moratala, la luna no se va

Hasta que encuentre al Fofe

El fer esta en el coche comiendose la noche

Tatiro Tiro viene y va

Porque en Moratala, desde el baco al bar del Chema

Que es la Ruina que nos queima, pero da la libertad

Su gente es de verdad, sus aceras son sinceras

Asi es Moratala

Y aqui en el Zeta, los domingos de resaca se superan

Contando los años como primaveras

Y a mi me faltan tantos añitos como al que mas

Y ahi llega el David, va partiendose una caja imaginaria

Pues la noche fue tan dura como larga

Y con nosotros Dios en patrones no se arruino

Son de colores, como los peces, coom las flores…

Hay que sera el encanto que tiene este barrio

Porque en Moratala la luna no se va

Hasta que encuentre al Fofe

El Fer esta en el coche comiendose la noche

Tatiro tatiro tiro viena y va

Porque en Moratala, desde el baco al bar del Chema

Que es la ruina que nos quema, pero da la libertad

Su gente es de verdad, sus aceras son sinceras

Asi es Moratala

Я їду на околиці, я щасливий, що життя мені сьогодні посміхається

Шукаю когось обслуговувати і гарантувати

Що погана вершина мене не озлобить

Я йду в тінь, бо на сонці шоколадки тануть

І я люблю зберігати в пам’яті

Ці маленькі дупки, які крутять мене, як колесо огляду

Вони кольорові, як риби, як квіти...

Мабуть, це чарівність цього району

Бо в Мораталі місяць не йде

Поки я не знайду Фофе

Фер в машині їсть вночі

Татіро Тіро приходить і йде

Тому що в Мораталі, від бако до бару Chema

Що таке Руїна, що нас спалює, але дає свободу

Його люди справжні, його тротуари щирі

Це Моратала

А тут, у Зети, похмільні неділі долаються

Лічити роки, як весни

І мені бракує стільки ж років, як і комусь іншому

І ось приходить Девід, він починає ламати уявну коробку

Ніч була такою ж важкою, як і довгою

І з нами Бог у візерунках не збанкрутував

Вони кольорові, як риби, як квіти...

Мабуть, це чарівність цього району

Бо в Мораталі місяць не йде

Поки я не знайду Фофе

Ель Фер в машині їсть вночі

Татіро татіро застрелив відень і йде

Тому що в Мораталі, від бако до бару Chema

Яка руїна, що спалює нас, але дає свободу

Його люди справжні, його тротуари щирі

Це Моратала