Asturias - Melendi

Un caballo paso por su cuenca minera, borracha y dinamitera

Tiñiendo de marron la roja sangre, de su puro corazon

Y hoy te dedico este canto, casi entre dolor y llano, a la gente que cayo

A mis veinticuatro primaveras, mucho viaje por el mundo

Y si el comparar no es justo, diré que no hay comparación

Pues no hay mejor sensación, que respirar bien profundo

Cuando pasas el Negron.

Contemplar sus verdes prados, resguardarme en sus tejados

de su Orbayu agotador

Y hacer caso a Don Pelayo, luchando con pundonor

Pues mientras nos queden piedras, lo que nos sobra es valor

Porque Asturias es mi patria y sincera es su bandera

Covadonga, la Santina mas bonita de la tierra.

He bajado en piragua el descenso del Sella,

Donde encontré una botella

Y al abrir el tapón salio mensaje, escrito en negro carbón

Era el mapa de un tesoro, justo encima habia un mar

Justo abajo habia un León

Y no es por tirarnos flores, señoritas ni señores

Pero to buen Asturiano, no sabe de rendición

Pues tenemos los cojones, de un tamaño que va acorde

Al de nuestro corazon

Porque Asturias es mi patria y sincera es su bandera

Covadonga, la Santina que en la piel yo tatué.

Porque Asturias es mi patria y sincera es su bandera

Covadonga, la santina mas bonita de la tierra.

De la tierra de los sueños, del trabajador minero

SI pruebas su manzana, te enganchara su veneno

De los golfos como yo, de los cielos como tu EL jardin de Adan y Eva estaba en territorio Astur

Y es que tengo un sentimiento, esos que llevas tan adentro

Cuando mas lejos estoy, mas asturiano me siento

Fernando Alonso I, coronado Rey del viento

Cuando se sube en el buga tiene el mismo sentimiento

Кінь пройшов через його шахтарський басейн, п'яний і розбитий динамітом

Вмирає червона кров її чистого серця коричневого кольору

І сьогодні я присвячую цю пісню, майже між болем і простотою, людям, які впали

До моїх двадцяти чотирьох весен багато подорожей по світу

І якщо порівняння нечесне, я скажу, що порівняння немає

Ну, немає кращого відчуття, ніж глибоко вдихнути

Коли пройдеш повз Негрона.

Споглядай його зелені луки, сховайся на його дахах

його виснажливого Орбаю

І зверніть увагу на дона Пелайо, що бореться з честю

Ну, поки у нас залишилося каміння, у нас залишилася вартість

Бо Астурія – моя батьківщина, і її прапор щирий

Ковадонга, найкрасивіша Сантіна на землі.

Я спустився по Селлі на каное,

де я знайшов пляшку

А коли він відкрив кришку, вийшло повідомлення, написане сажею

Це була карта скарбу, над нею — море

Трохи нижче був лев

І це не для того, щоб кидати нам квіти, пані чи панове

Але доброму астурійцю він не знає капітуляції

Ну, у нас є м’ячі відповідного розміру

до наших сердець

Бо Астурія – моя батьківщина, і її прапор щирий

Ковадонга, Сантіна, яку я зробив татуювання на шкірі.

Бо Астурія – моя батьківщина, і її прапор щирий

Ковадонга, найкрасивіша сантіна на землі.

З країни мрій, з шахтаря

ЯКЩО ви спробуєте його яблуко, він зачепить вас своєю отрутою

Про такі затоки, як я, про небо, як ти, Сад Адама і Єви був на території Астурії

І в мене є відчуття, ті, які ти так глибоко в собі носиш

Чим далі я знаходжуся, тим більше відчуваю себе астурійцем

Фернандо Алонсо I, коронований королем вітру

Коли він сідає на бугу, у нього те саме відчуття