Aprendiz de caballero - Melendi

Como un soldadito desplomado por la luna en tu ventana

Como aquel acento que buscaba su palabra, así estoy yo.

Es verdad nunca me dio esperanzas,

Pero tampoco me las quitó.

Quizás fue la puta de la duda

La que me llevó al error.

Como un paraíso desolado,

Sin costillas ni manzanas

Como el aprendiz de caballero más tonto de Camelot

Como se quedó Escarlata O’Hara,

Viendo aquel viento que se llevó

Todo lo que ella más quería,

Fue por eso que juró:

Hoy no salgo de mi casa,

Lo de fuera ya no me interesa.

Ella no me besaría ni aunque lo predigan mil profetas.

Siempre me decía con su melodía

Que algún día iba a llorar.

Y ahora que estoy solo yo entre cuatro paredes,

Rodeado de posters lleno de bellas mujeres

Me voy dando cuenta poco a poco que solo me importas tú!

Y que mis labios ya no son del cementerio

Donde los tuyos vienen a morir.

Que me has cortado el aire y sin remedio

Me va ha costar poder sobrevivir.

Que me has tirado al mar de pies atados

Y sujetando los recuerdos con las manos!

Como una colilla bien marcada

Por el rojo de tus labios.

Como solamente Piter

Desde que tú te llevaste el Pan.

Como un tonto haciendo tonterías

O eso es lo que dice mi mamá.

Sentado en la parada de tu casa

Igualito que Forrest Gump.

Hoy no salgo de mi casa,

Lo de fuera ya no me interesa.

Ella no me besaría ni aunque lo predigan mil profetas.

Siempre me decía con su melodía

Que algún día iba a llorar.

Y ahora que estoy solo yo entre cuatro paredes,

Rodeado de posters lleno de bellas mujeres

Me voy dando cuenta poco a poco que solo me importas tú!

Y que mis labios ya no son del cementerio

Donde los tuyos vienen a morir.

Que me has cortado el aire y sin remedio

Me va ha costar poder sobrevivir.

Que me has tirado al mar de pies atados

Y sujetando los recuerdos con las manos!

Y en el pasado me quedé, cuando te volvías loca

Siempre que yo te tocaba donde en el amor resbalas

Por debajo de la ropa,

Siempre que me disparabas con tu amor a quema ropa,

Cuando me pedías guerra… una y otra vez!

Como un soldadito desplomado por la luna en tu ventana.

Як маленький солдатик, що лунав місяцем у твоє вікно

Як той акцент, що шукав його слова, я такий.

Це правда, це ніколи не давало мені надії

Але і він їх у мене не забрав.

Можливо, це була повія сумнівів

Той, який привів мене до помилки.

Як безлюдний рай,

Ні ребер, ні яблук

Як найтупший лицар-учень Камелота

Коли Скарлет О'Хара залишилася,

Побачивши той вітер, що забрав

Все, чого вона найбільше хотіла,

Тому він поклявся:

Сьогодні я не виходжу з дому,

Те, що зовні, мене вже не цікавить.

Вона б мене не поцілувала, навіть якби це передбачили тисячі пророків.

Він завжди говорив мені своєю мелодією

Що одного дня я збирався плакати.

І тепер, коли я один між чотирма стінами,

Оточений плакатами, повними красивих жінок

Помалу я розумію, що дбаю тільки про тебе!

І що мої губи вже не з кладовища

Куди твої прийшли вмирати.

Що ти відрізав мені повітря і без ліків

Мені буде важко вижити.

Що ти кинув мене в море зі зв'язаними ногами

І тримаючи спогади руками!

Як добре позначений приклад

По червоному твоїх губ.

Я їм тільки Пітер

Відколи ти взяв Хліб.

Як дурень, що робить дурниці

Або так каже моя мама.

Сидіти на зупинці вашого будинку

Так само, як Форрест Гамп.

Сьогодні я не виходжу з дому,

Те, що зовні, мене вже не цікавить.

Вона б мене не поцілувала, навіть якби це передбачили тисячі пророків.

Він завжди говорив мені своєю мелодією

Що одного дня я збирався плакати.

І тепер, коли я один між чотирма стінами,

Оточений плакатами, повними красивих жінок

Помалу я розумію, що дбаю тільки про тебе!

І що мої губи вже не з кладовища

Куди твої прийшли вмирати.

Що ти відрізав мені повітря і без ліків

Мені буде важко вижити.

Що ти кинув мене в море зі зв'язаними ногами

І тримаючи спогади руками!

А в минулому я залишився, коли ти збожеволів

Щоразу, коли я доторкнувся до тебе, де ти ковзаєш у коханні

під одягом,

Щоразу, коли ти стріляв у мене зі своєю любов'ю з близької відстані,

Коли ти просив мене про війну... знову і знову!

Як маленький солдатик, що завалився місяцем у твоє вікно.