Нули - Марк Тишман

День за днём календари рисуют мне нули, нули, нули.

От зари и до зари достали, надоели, довели.

Взорван мозг, оборвано сердце —

Захлопнута последняя открытая дверца.

И мои календари — нули, нули, нули…

А над городом, над городом моим

Ветер прошлое развеял, словно дым.

По бульварам, по аллеям, мостовым

Я теряю своё прошлое — Бог с ним!

А над городом деревья все в цвету,

И влюблённые вдыхают красоту.

И только мне как будто душу вынули.

И внутри меня — нули, нули, нули…

Нули, нули, нули!

Я иду, ох, ко дну —

Побед своих не вспомню ни одну.

Все в огонь и всё дотла,

Такие, брат, весёлые дела…

Взорван мозг, оборвано сердце —

Захлопнута последняя открытая дверца.

И мои календари — нули, нули, нули…

А над городом, над городом моим

Ветер прошлое развеял, словно дым.

По бульварам, по аллеям, мостовым

Я прощаю себя прошлого — Бог с ним!

А над городом деревья все в цвету,

И влюблённые вдыхают красоту.

И только мне как будто душу вынули.

И внутри меня — нули, нули, нули…

Нули, нули, нули!

А над городом, над городом моим

Ветер прошлое развеял, словно дым.

По бульварам, по аллеям, мостовым

Мы теряем своё прошлое — Бог с ним!

А над городом деревья все в цвету,

И влюблённые вдыхают красоту.

Да только мне как будто душу вынули.

И внутри меня — нули, нули, нули…

Нули, нули, ну и!!!

День за днем календарі малюють мені нулі, нулі, нулі.

Від зари і до зари дістали, набридли, довели.

Підірвано мозок, обірвано серце

Зачинені останні відкриті дверцята.

І мої календарі — нулі, нулі, нулі…

А над містом, над містом моїм

Вітер минуле розвіяв, мов дим.

Бульварами, алеями, мостовими

Я втрачаю своє минуле — Бог з ним!

А над містом дерева все в кольорі,

І закохані вдихають красу.

І тільки мені ніби душу вийняли.

І всередині мене — нулі, нулі, нулі...

Нулі, нулі, нулі!

Я іду, ох, кодні —

Перемог своїх не згадаю жодну.

Все в вогонь і все вщент,

Такі, брате, веселі справи...

Підірвано мозок, обірвано серце

Зачинені останні відкриті дверцята.

І мої календарі — нулі, нулі, нулі…

А над містом, над містом моїм

Вітер минуле розвіяв, мов дим.

Бульварами, алеями, мостовими

Я прощаю себе минулого — Бог з ним!

А над містом дерева все в кольорі,

І закохані вдихають красу.

І тільки мені ніби душу вийняли.

І всередині мене — нулі, нулі, нулі...

Нулі, нулі, нулі!

А над містом, над містом моїм

Вітер минуле розвіяв, мов дим.

Бульварами, алеями, мостовими

Ми втрачаємо своє минуле — Бог з ним!

А над містом дерева все в кольорі,

І закохані вдихають красу.

Та тільки мені ніби душу вийняли.

І всередині мене — нулі, нулі, нулі...

Нулі, нулі, ну і!