Иллюзии - Марк Тишман

Я прихожу дождем,

Тёмною ночью, холодным днем.

Я появляюсь туманом,

Ветром соленым с морей-океанов.

Я прилетаю огнем,

Я прихожу тоскою о нем,

Чтобы тебя утешить

И подарить пустые надежды.

И мы протягиваем руки навстречу

Этой безумной иллюзии вечной,

Притягиваем разлуки

И все ищем ее в каждом вздохе и звуке.

Протягиваем руки навстречу

Этой безумной иллюзии вечной,

Притягиваем разлуки

И все ищем ее в каждом вздохе и звуке.

Я ухожу в окно:

Все двери ее уже закрыты давно.

Я исчезаю обманом,

Все тем же ветром соленым с морей-океанов.

Я не любовник твой,

Я не герой твой, я не ковбой:

Я верный твой утешитель.

Задвиньте все шторы и свет потушите!

И мы протягиваем руки навстречу

Этой безумной иллюзии вечной,

Притягиваем разлуки

И все ищем ее в каждом вздохе и звуке.

Не спрашивая, зачем,

Ты засыпаешь на моем плече…

Зачем, зачем, зачем, зачем?

Протягиваем руки навстречу

Этой безумной иллюзии вечной,

Притягиваем разлуки

И все ищем ее в каждом вздохе и звуке.

Протягиваем руки навстречу

Этой безумной иллюзии вечной,

Притягиваем разлуки

И все ищем ее в каждом вздохе и звуке.

Я приходжу дощем,

Темної ночі, холодним днем.

Я з'являюся туманом,

Вітром солоним з морем-океанів.

Я прилітаю вогнем,

Я приходжу тугою про нього,

Щоб тебе втішити

І подарувати порожні надії.

І ми протягуємо руки назустріч

Цієї шаленої ілюзії вічної,

Притягуємо розлуки

І все шукаємо її в кожному зітханні та звуку.

Простягаємо руки назустріч

Цієї шаленої ілюзії вічної,

Притягуємо розлуки

І все шукаємо її в кожному зітханні та звуку.

Я йду у вікно:

Усі двері її вже зачинені давно.

Я зникаю обманом,

Все тим самим вітром солоним з морів-океанів.

Я не коханець твій,

Я не герой твій, я не ковбой:

Я вірний твій утішник.

Засуньте всі штори і світло погасіть!

І ми протягуємо руки назустріч

Цієї шаленої ілюзії вічної,

Притягуємо розлуки

І все шукаємо її в кожному зітханні та звуку.

Не питаючи, навіщо,

Ти засинаєш на моєму плечі…

Навіщо, навіщо, навіщо?

Простягаємо руки назустріч

Цієї шаленої ілюзії вічної,

Притягуємо розлуки

І все шукаємо її в кожному зітханні та звуку.

Простягаємо руки назустріч

Цієї шаленої ілюзії вічної,

Притягуємо розлуки

І все шукаємо її в кожному зітханні та звуку.