Сыновья - Марк Бернес, Оскар Борисович Фельцман

Нам такая судьба,

Нам суровая доля досталась.

И такая земля

До последней травинки твоя.

Нам в разлуках нельзя

Забывать хоть на самую малость,

Что в далёких домах

Ожидают отцов сыновья, сыновья.

Нас в жестоких боях

Не сломила ни боль, ни усталость.

Даже смерть не страшна,

Если в этом победа твоя.

Нам в походах нельзя

Уставать хоть на самую малость,

Потому что в поход

Провожают отцов сыновья, сыновья.

Но бывало в пути,

Что победа с бедою встречалась.

Закалялось в огне

Твоё сердце, отчизна моя.

Нам от правды нельзя

Отступить хоть на самую малость,

Потому что идут

По дороге отцов сыновья, сыновья.

Много дел на земле

Нам ещё переделать осталось.

По дороге побед

Трудовая шагает семья.

И нельзя сыновьям

Отставать хоть на самую малость,

Потому что у них

Подрастают свои сыновья, сыновья.

Нам така доля,

Нам сувора частка дісталася.

І така земля

До останньої травинки твоя.

Нам у розлуках не можна

Забувати хоч на трохи,

Що в далеких будинках

Очікують на батьків сини, сини.

Нас у жорстоких боях

Не зламала ні болю, ні втома.

Навіть смерть не страшна,

Якщо в цьому перемога твоя.

Нам у походах не можна

Втомлюватися хоч на трохи,

Бо в похід

Проводять батьків сини, сини.

Але бувало в шляху,

Що перемога з бідою зустрічалася.

Гартувалося в вогні

Твоє серце, моя вітчизна.

Нам від правди не можна

Відступити хоч на трохи,

Тому що йдуть

Дорогою батьків сини, сини.

Багато справ на землі

Нам ще переробити лишилося.

Дорогою перемог

Трудова крокує сім'я.

І не можна синам

Відставати хоч на трохи,

Тому що у них

Підростають сини, сини.