Баллада о красках - Зара, Оскар Борисович Фельцман

Был он рыжим, как из рыжиков рагу,

Рыжим, словно апельсины на снегу.

Мать шутила, мать веселою была:

«Я от солнышка сыночка родила!»

А другой был черным-черным у нее,

Черным, будто обгоревшее смолье.

Хохотала над расспросами она,

Говорила: «лишком ночь была темна!»

В сорок первом, в сорок памятном году,

Прокричали репродукторы беду.

Оба сына, оба двое, соль земли —

Поклонились маме в пояс.

И ушли.

Довелось в бою почуять молодым

Рыжий бешеный огонь и черный дым,

Злую зелень застоявшихся полей,

Серый цвет прифронтовых госпиталей.

Оба сына, оба двое, два крыла

Воевали до победы.

Мать ждала.

Не гневила, не кляла она судьбу.

Похоронка обошла ее избу.

Повезло ей, привалило счастье вдруг.

Повезло одной на три села вокруг.

Повезло ей.

Повезло ей!

Повезло!

Оба сына воротилися в село.

Оба сына, оба двое, плоть и стать.

Золотистых орденов не сосчитать.

Сыновья сидят рядком — к плечу плечо.

Руки целы, ноги целы — что еще!

Пьют зеленое вино, как повелось.

У обоих изменился цвет волос —

Стали волосы смертельной белизны:

Видно, много белой краски у войны.

Був він рудим, як із рудочків рагу,

Рудий, мов апельсини на снігу.

Мати жартувала, мати веселою була:

«Я від сонечка синочка народила!»

А інший був чорним-чорним у неї,

Чорним, мов обгоріле смолля.

Реготали над розпитуваннями вона,

Говорила: «занадто ніч була темна!»

У сорок першому, у сорок пам'ятному році,

Прокричали репродуктори лихо.

Обидва сини, обидва двоє, сіль землі

Вклонилися мамі в пояс.

І пішли.

Довелося в бою відчути молодим

Рудий шалений вогонь і чорний дим,

Злу зелень застоєних полів,

Сірий колір прифронтових шпиталів.

Обидва сини, обидва двоє, два крила

Воювали до перемоги.

Мати чекала.

Не гнівила, не кляла вона долю.

Похоронка обійшла її хату.

Пощастило їй, раптом привалило щастя.

Пощастило одній на три села навколо.

Пощастило їй.

Пощастило їй!

Пощастило!

Обидва сини воротилися в село.

Обидва сини, обидва двоє, тіло і стать.

Золотистих орденів не порахувати.

Сини сидять рядком — до плеча плече.

Руки цілі, ноги цілі - що ще!

П'ють зелене вино, як повелося.

У обох змінився колір волосся

Стало волосся смертельної білизни:

Видно, багато білої фарби у війни.