За полчаса до весны - Песняры, Оскар Борисович Фельцман

В мокром саду осень забыла,

Рваный платок, желтой листвы.

Лучше бы нам встретится, было,

За полчаса до весны.

Опозданием, мы наказаны,

Что слова любви прежде сказаны,

Что совсем другим доверялись мы За полчаса до весны.

Видятся мне белые вербы,

Слышится мне, звон тишины.

Было бы все проще наверно,

За полчаса до весны.

Опозданием, мы наказаны,

Что слова любви прежде сказаны,

Что совсем другим доверялись мы За полчаса до весны.

Если б судьбу знали заранее,

Что средь дождей встретимся мы.

Я бы пришел к Вам на свидание,

За полчаса до весны.

Опозданием, мы наказаны,

Что слова любви прежде сказаны,

Что совсем другим доверялись мы За полчаса до весны.

В мокрому саду осінь забула,

Рваний хустку, жовтого листя.

Краще би нам зустрінеться, було,

За півгодини до весни.

Запізненням, ми покарані,

Що слова любові раніше сказані,

Що зовсім іншим довірялися ми за півгодини до весни.

Бачаються мені білі верби,

Чується мені, дзвін тиші.

Було б все простіше напевно,

За півгодини до весни.

Запізненням, ми покарані,

Що слова любові раніше сказані,

Що зовсім іншим довірялися ми за півгодини до весни.

Якщо б долю знали заздалегідь,

Що серед дощів зустрінемося ми.

Я би прийшов до Вам на побачення,

За півгодини до весни.

Запізненням, ми покарані,

Що слова любові раніше сказані,

Що зовсім іншим довірялися ми за півгодини до весни.