Крик птицы - Песняры

Из-за ревности неустанной,

Из-за ревности злой и глухой,

Я мог превратить тебя в камень

Своею волшебной рукой.

Я мог превратить тебя в дерево,

Я мог превратить тебя в зарево,

Но я превратил тебя в птицу,

Навеки расставшись с тобой.

Уж если навек не вместе мы,

Так пусть же в жизни хоть раз,

Крылатым будет возмездие,

За ложь обнаженных фраз.

Ты была — сиреной,

Я теперь нелюдим,

Я бы простил измену,

Если бы не любил.

Приезжают ко мне капитаны,

Говорят, что летать ты устала,

Что хочешь стать снова прежней,

И хочешь вернуться ко мне.

Вернуться ко мне русокосою,

Вернуться ко мне синеокою,

Но я!

Ведь не верю словам твоим

Навеки расставшись с тобой.

З-за ревнощів невтомної,

Через ревнощі злий і глухий,

Я міг перетворити тебе на камінь

Своєю чарівною рукою.

Я міг перетворити тебе на дерево,

Я міг перетворити тебе на заграву,

Але я перетворив тебе на птаху,

Навіки розлучившись із тобою.

Вже якщо навік не разом ми,

Так нехай ж у життя хоч раз,

Крилатим буде відплата,

За брехня оголених фраз.

Ти була — сиреною,

Я тепер нелюдимий,

Я би простив зраду,

Якщо б не любив.

Приїжджають до мене капітани,

Кажуть, що літати ти втомилася,

Що хочеш стати знову колишньою,

І хочеш повернутися до мене.

Повернутися до мене русокосою,

Повернутися до мене синеокою,

Але я!

Адже не вірю словам твоїм

Навіки розлучившись із тобою.