Только тебе - Кристина Орбакайте, Оскар Борисович Фельцман

Было, я от этого слова бегу

И никак убежать не могу

Было, опустевшую песню свою,

Я тебе на прощанье пою

Было, упрекать я тебя - не хочу

Не заплачу и не закричу

Было...

Не заплачу и не закричу

Ладно, пронеслось, прошумело, прошло

И Земля - не вздохнёт тяжело,

Ладно, не завянет ольха у воды

Не растают полярные льды

Ладно, не обрушится с неба звезда

И не встретимся мы никогда

Ладно,

Пусть не встретимся мы никогда

Никогда, тебя мне не забыть

И пока живу на свете я

Не забыть, тебя - не разлюбить

Ты - судьба, судьба и жизнь моя

Снова, не страшась молчаливых дорог

Я однажды шагну за порог

Снова, я как-будто по тонкому льду

В затаённую память прийду

Снова, над бескрайней землёю с утра

Зашумят и закружат ветра

Снова,

Над землёю закружат ветра

Солнце, распахнёт молодые лучи

Ах, как будут они горячи

Солнце, будет царствовать в каждом окне

Будет руки протягивать мне

Солнце, будет в небе огромном сиять

И в него, я поверю опять

Солнце!,

Я однажды поверю опять

Никогда, тебя мне не забыть

И пока живу на свете я

Не забыть, тебя - не разлюбить

Ты - судьба, судьба и жизнь моя

Слышишь, я когда-нибудь встречу любовь

Обязательно встречу любовь

Слышишь, половодьем подступит она,

Будто утро наступит, она

Слышишь, я от счастья смеясь и любя

В этот миг - я забуду тебя

Слышишь,

В этот миг - я забуду тебя

Никогда, тебя мне не забыть

И пока живу на свете я

Не забыть, тебя - не разлюбить

Ты - судьба, судьба и жизнь моя

Судьба и жизнь моя

Було, я від цього слова біжу

І ніяк втекти не можу

Було опустілу пісню свою,

Я тобі на прощання співаю

Було, дорікати я тобі - не хочу

Не заплачу і не закричу

Було...

Не заплачу і не закричу

Гаразд, промайнуло, прошуміло, пройшло

І Земля - ​​не зітхне важко,

Гаразд, не зав'яне вільха біля води

Не розтануть полярні льоди

Гаразд, не обрушиться з неба зірка

І не зустрінемося ми ніколи

Гаразд,

Нехай не зустрінемось ми ніколи

Ніколи тебе тебе не забути

І поки що живу на світі я

Не забути, тебе – не розлюбити

Ти - доля, доля та життя моє

Знову, не боячись мовчазних доріг

Я одного разу зроблю крок за поріг

Знову, я ніби по тонкому льоду

У приховану пам'ять прийду

Знову, над безкрайньою землею зранку

Зашумлять і закрутять вітри

Знову,

Над землею закружляють вітри

Сонце, розкриє молоді промені

Ах, як будуть вони гарячі

Сонце царюватиме в кожному вікні

Руки простягатиме мені

Сонце, буде в величезному небі сяяти

І в нього, я повірю знову

Сонце!

Я одного разу повірю знову

Ніколи тебе тебе не забути

І поки що живу на світі я

Не забути, тебе – не розлюбити

Ти - доля, доля та життя моє

Чуєш, я колись зустріну кохання

Обов'язково зустріну кохання

Чуєш, повінь підступить вона,

Неначе ранок настане, вона

Чуєш, я від щастя сміючись і кохаючи

Цієї миті - я забуду тебе

Чуєш,

Цієї миті - я забуду тебе

Ніколи тебе тебе не забути

І поки що живу на світі я

Не забути, тебе – не розлюбити

Ти - доля, доля та життя моє

Доля і життя моє