Ostenda - Maler

Qui si chiedono perché

Un bel fiore come te

Voglia vivere un po'

Del mio vivere che

Non è vivere, ma

Bere e scrivere

Per sopravvivere un’ora di più

A questa estate che ostenta fragranza

Non ho passeggiate da offrirti

Mi avanza un po' d’esistenza

Randagia e dispersa

Non farne poesia

Il mare di Ostenda, acqua bugiarda

Che se ti bagna diventi sabbia

Meglio una stanza, la tua vestaglia

Appesa al filo dell’incoscienza

Resta ancora un po' nella mia testa, qui

Finché la tua pelle di sì

È un futuro che non c'è

Quello che ho da dare a te

Se vorrai, tuttavia

A ogni sorso vedrai

Che il mio vizio è virtù

È l’inchiostro la via

Per resistere un’ora di più

Alle lusinghe dell’indifferenze

Famiglie in vacanza dal mondo che affonda

Si sa, l’abbondanza fa l’anima sorda

Invece noi due

Abbiamo scelto il delirio e la grazia

Però tu fai in tempo a fuggire, ragazza

Si accomodi, prego, mai prima di lei

Il mare di Ostenda, acqua che inganna

Dietro la tenda il sole abbaglia

Voglio penombra vera e profonda

Come il tuo sguardo che mi domanda

Quanto manca al buio?

La risposta è nei miei occhi stanchi

Dove annegano gli incanti

Cieli infranti in cui tu non ti specchierai

Тут питають, чому

Така гарна квітка, як ти

Хочеться трохи пожити

З мого життя це

Це не життя, а

Пий і пиши

Щоб вижити на годину довше

До цього літа, яке хизується ароматом

У мене немає прогулянок, щоб запропонувати тобі

У мене залишилося трішки існування

Бездомні та зниклі

Не робіть з цього поезію

Море Остенде, лежача вода

Що якщо намочити ви станете піском

Краще кімната, твій халат

Висить на нитці непритомності

Це все ще залишається трішки в моїй голові, тут

Поки ваша шкіра це робить

Це майбутнє, якого не існує

Що я маю дати тобі

Однак якщо ви хочете

Ви побачите з кожним ковтком

Що мій порок — це чеснота

Чорнило – це шлях

Тривати на годину довше

До лестощів байдужості

Сім'ї у відпустці від світу, що тоне

Знаєте, достаток робить душу глухою

Замість нас двох

Ми вибрали марення та благодать

Але ти встигаєш втекти, дівчино

Будь ласка, сідайте, ніколи перед нею

Море Остенде, вода, яка оманює

За завісою сонце сліпить

Бажаю справжніх і глибоких сутінків

Як твій погляд, який запитує мене

Скільки часу до темряви?

Відповідь у моїх втомлених очах

Де тонуть чари

Розбиті небеса, в яких ви не відобразите себе