Carmelita - Maler

Rovente di furia, di scompiglio

Caracollo senza appiglio

Tiro il collo al pappagallo

Che si beffa del mio piglio

E mi allungo come l’ombra

Della vampa malaguena

Piglio a pugni la mia pena

Ti dimentico così

Ma nascondo in un guscio di noce l' amore che ho Non ho pace non sono capace di pace, io no.

Carmelita, a che punto rubasti la vita

Carmelita, a che porto portasti la vita

Ululà.ululando a luci di lampare

Arrotando le mie lame

Lavo l' onta sopra l' onda

Resto a galla su un barile

E se il mare è un’acquaragia

Che fa buchi alla mia fame

Dopo l’acqua c'è una strada

Ti dimentico da lì.

Ma nascondo in un guscio di noce l’amore che ho Non ho pace non sono capace di pace io no Carmelita, a che punto rubasti la vita

Carmelita, a che gioco giocasti la vita.

(Grazie a Samanta per questo testo)

Розжарений від люті, від розгубленості

Караколло без ручки

Я смикаю папугу за шию

Це висміює моє ставлення

І я тягнуся, як тінь

Полум'я малагени

Я пробиваю своє речення

Я забуваю тебе так

Але я ховаю в горіховій шкаралупі любов, яку маю Я не маю спокою, я не здатний на мир, я ні.

Кармеліто, в який момент ти вкрала твоє життя

Кармеліто, в який порт ти забрала своє життя

Виття.виття на вогні лампаре

Точу мої леза

Змиваю ганьбу над хвилею

Я тримаюся на воді на бочці

А якщо море — уайт-спірит

Що робить дірки в моєму голоді

За водою йде дорога

Я забуваю тебе звідти.

Але я ховаю в орехах любов, яку я маю Я не маю спокою Я не здатний на мир Я не Кармеліта, в який момент ти вкрав твоє життя

Кармеліто, у яку гру ти грала з життям.

(Дякую Samanta за ці тексти)