Слёзы - МАЛЬБЭК

Твои слёзы тяжелых кровей.

Сталью капают в пропасть души.

Я бегу от реальности дней.

Я теряюсь в бетонной глуши.

Твои слёзы тяжелых кровей.

Сталью капают в пропасть души.

Я бегу от реальности дней.

Я теряюсь в бетонной глуши.

Я ломаю, все что было.

Преломляет тьма лучи.

Ты меня не удивила, если хочешь — закричи.

Если хочешь — я глубже копну.

Тебя вечно жизнь тянет ко дну.

Как нащупаешь глубину, набери меня на пару минут.

Мы летали высоко, там где тучи кормят дождь.

Не бойся злых языков, я спасу тебя — ты ждёшь.

Мы летали высоко, там где тучи кормят дождь.

Не бойся злых языков, я спасу тебя — ты ждёшь.

Жизнь жестока…

И вокруг тебя лишь коконы, переговоры с Богом.

Знаешь, я молчу о многом, но всё может выйти боком.

Они палят нас из окон, мы как полная Луна.

Из потока… ты ведёшь себя жестоко.

Ты ведёшься на их хохот.

Ты ведёшься на их шепот.

Хоть твои глаза намокли, всё равно в них пелена.

Твои слёзы тяжелых кровей.

Сталью капают в пропасть души.

Я бегу от реальности дней.

Я теряюсь в бетонной глуши.

Твои слёзы тяжелых кровей.

Сталью капают в пропасть души.

Я бегу от реальности дней.

Я теряюсь в бетонной глуши.

Твої сльози важкої крові.

Сталлю капають у прірву душі.

Я тікаю від реальності днів.

Я гублюся в бетонній глушині.

Твої сльози важкої крові.

Сталлю капають у прірву душі.

Я тікаю від реальності днів.

Я гублюся в бетонній глушині.

Я ламаю все, що було.

Заломлює темрява промені.

Ти мене не здивувала, якщо хочеш – закричи.

Якщо хочеш — я глибше копну.

Тебе вічно життя тягне на дно.

Як намацаєш глибину, набери мене на кілька хвилин.

Ми літали високо, там, де хмари годують дощ.

Не бійся злих язиків, я врятую тебе - ти чекаєш.

Ми літали високо, там, де хмари годують дощ.

Не бійся злих язиків, я врятую тебе - ти чекаєш.

Життя жорстоке…

І довкола тебе лише кокони, переговори з Богом.

Знаєш, я мовчу багато про що, але все може вийти боком.

Вони палять нас з вікон, ми як повний Місяць.

З потоку… ти ведеш себе жорстоко.

Ти ведешся на їхній сміх.

Ти ведешся на їхній шепіт.

Хоч твої очі намокли, все одно в них пелена.

Твої сльози важкої крові.

Сталлю капають у прірву душі.

Я тікаю від реальності днів.

Я гублюся в бетонній глушині.

Твої сльози важкої крові.

Сталлю капають у прірву душі.

Я тікаю від реальності днів.

Я гублюся в бетонній глушині.