Мир полон войны - МАЛЬБЭК, Сюзанна

Ты стоишь так высоко, только не смотри вниз.

Сквозь обрывки облаков этот скользкий карниз.

Все обрыдло, под покровом ночи скроюсь от крыс.

Обжигает все нутро и твой запах, как вызов.

Я бегу через весь город, я как оголенный провод.

Я твой медленный сюрприз и нам с тобой не нужен повод,

Чтоб увидеться скорей

После захлопнутых дверей ловить дыханье фонарей.

Мир полон войны, пока я полон тобой.

Скажи, какой глубины небо и твоя любовь.

Мир полон войны, пока я полон тобой.

Скажи, какой глубины небо и твоя любовь.

Ты стоишь так высоко, лучше посмотри вниз.

Ведь для них ты далеко, эхом слышно лишь визг.

Как сквозь мутное стекло город слишком зернист.

Надвигается циклон, смоет слезы с их лиц.

Или мне все это снится и к тебе прикоснуться.

Словно снова влюбиться, с тобой не разминуться.

На запах твоих частиц, от них уже не скрыться.

Не тобою падал вниз, успевал перекреститься.

Я с тобою только ввысь

И не знаю границ

И через злобу их лиц.

Мир полон войны, пока я полон тобой.

Скажи, какой глубины небо и твоя любовь.

Мир полон войны, пока я полон тобой.

Скажи, какой глубины небо и твоя любовь.

Скажи мені, що ти мене кохаєш.

Cкажи мені, що це мене ти знаєш.

Мої риси у собi такий ніжний цей двобій.

Скажи мені, що ти мене кохаєш.

Cкажи мені, що це мене ти знаєш.

Мої риси у собi, в полонi твоих обiймiв.

Мир полон войны, пока я полон тобой.

Скажи, какой глубины небо и твоя любовь.

Мир полон войны, пока я полон тобой.

Скажи, какой глубины небо и твоя любовь.

Ти стоїш так високо, тільки не дивися вниз.

Крізь уривки хмар цей слизький карниз.

Все набридло, під покровом ночі сховаюся від щурів.

Обпалює все нутро та твій запах, як виклик.

Я біжу через все місто, я як оголений провід.

Я твій повільний сюрприз і нам з тобою не потрібний привід,

Щоб побачитися швидше

Після зачинених дверей ловити подих ліхтарів.

Світ сповнений війни, поки я сповнений тобою.

Скажи, якою глибиною небо і твоє кохання.

Світ сповнений війни, поки я сповнений тобою.

Скажи, якою глибиною небо і твоє кохання.

Ти стоїш так високо, краще подивися вниз.

Адже для них ти далеко, луною чутно лише вереск.

Як крізь каламутне скло місто надто зернисте.

Насувається циклон, змиє сльози з їхніх облич.

Або мені все це сниться і до тебе торкнутися.

Немов закохатися знову, з тобою не розминутися.

На запах твоїх частинок, від них уже не втекти.

Не тобою падав униз, встигав перехреститися.

Я з тобою тільки вгору

І не знаю кордонів

І через злість їхніх облич.

Світ сповнений війни, поки я сповнений тобою.

Скажи, якою глибиною небо і твоє кохання.

Світ сповнений війни, поки я сповнений тобою.

Скажи, якою глибиною небо і твоє кохання.

Скажи мені, що ти кохаєш мене.

Скажи мені, що це мене знаєш.

Мої рисі у себе такий ніжний цей двобій.

Скажи мені, що ти кохаєш мене.

Скажи мені, що це мене знаєш.

Мої рисі у себе, в полоні твоїх объятий.

Світ сповнений війни, поки я сповнений тобою.

Скажи, якою глибиною небо і твоє кохання.

Світ сповнений війни, поки я сповнений тобою.

Скажи, якою глибиною небо і твоє кохання.