Равнодушие - МАЛЬБЭК, Сюзанна

Давно потускневший город

Под рев ледяных моторов

Пытается выжать соки

Но плесень там не Рокфоров

От удушия круги под глазами наружу

Равнодушия я полон, немного простужен

Закрой небо рукой, мы не помним

Как нас зовут, дорогой мой друг

Проведи меня до дома, мы знакомы до истомы

Комом в горле застрянут, день был слишком натянут

Проведи меня до дома, мы знакомы до истомы

Комом в горле застрянут, день был слишком натянут

Изнеженной снежной коже тепла не хватает точно

Давай никому не скажем о том, как все в мире сложно

Я помню тебя другую, без трещин в усталых глазах

И больше я не ревную, меня ждет пустая трасса

От удушья круги под глазами наружу

Равнодушия я полон, немного простужен

Закрой небо рукой, мы не помним, как нас зовут

Дорогой мой друг

Проведи меня до дома, мы знакомы до истомы

Комом в горле застрянут, день был слишком натянут

Проведи меня до дома, мы знакомы до истомы

Комом в горле застрянут, день был слишком натянут

Давно потьмяніле місто

Під рев крижаних моторів

Намагається вичавити соки

Але цвіль там не Рокфоров

Від задухи кола під очима назовні

Байдужості я сповнений, трохи застуджений

Закрий небо рукою, ми не пам'ятаємо

Як нас звуть, любий мій друже

Проведи мене до дому, ми знайомі до знемоги

Комом у горлі застрягнутий, день був надто натягнутий

Проведи мене до дому, ми знайомі до знемоги

Комом у горлі застрягнутий, день був надто натягнутий

Зніженої снігової шкіри тепла не вистачає точно

Давай нікому не скажемо про те, як все у світі складно

Я пам'ятаю тебе іншу, без тріщин у втомлених очах

І більше я не ревную, на мене чекає порожня траса

Від ядухи кола під очима назовні

Байдужості я сповнений, трохи застуджений

Закрий небо рукою, ми не пам'ятаємо, як нас звуть

Дорогий мій друг

Проведи мене до дому, ми знайомі до знемоги

Комом у горлі застрягнутий, день був надто натягнутий

Проведи мене до дому, ми знайомі до знемоги

Комом у горлі застрягнутий, день був надто натягнутий