За домами - МАЛЬБЭК, Сюзанна, Эрика Лундмоен

Я иду.

Я иду.

Я иду.

Я иду.

Я иду вокруг дома, вижу светится листва.

В моей голове фонтаны, как Иисуса волшебство.

В городе один из ста, мне не нужно вещество.

Я рождаю эти смыслы из глубины существа.

Я и есть то вещество (рра!)

Я не верю в большинство.

Я и есть то вещество.

Я не верю в большинство.

Я и есть то вещество.

Я не верю в большинство.

За домами тёмный лес меня манит, как магнитом.

Мне казалось, ты исчез в этом зеркале разбитом.

Это пусть темница, я почти принцесса

Грёбанного мира.

Здесь не бывает стресса.

Нежность кашемира в этих странных нотах

Подпевает кто-то, честно, ядовита жизнь.

Кто-то, спев, петляет, место оставляет мало мер.

Это означает - я здесь подставляю звуки сфер.

Пусть они не знают, даже ощущают страх -

Только эта музыка здесь мусор обращает в прах.

Я-а!

Я-а!

Из вида не теряй этот наш с тобой террариум,

И город весь подарен нам, но нам нужен лишь лес.

Я от тебя растаю, как ледники растают.

Скажи мне, как попали мы в этот дикий замес?

За домами тёмный лес меня манит, как магнитом.

Мне казалось, ты исчез в этом зеркале разбитом.

За домами тёмный лес меня манит, как магнитом.

Мне казалось, ты исчез в этом зеркале разбитом.

Из какого теста слеплена та правда.

Связи очень тесно.

Двигаю всех нагло.

Никаких улыбок и глупых обещаний.

Знаю - мир жестокий, состоящий из страданий.

Стоит помнить, ты должен запомнить,

Это стоит помнить, ты должен запомнить,

Это стоит помнить, ты должен запомнить,

Это стоит помнить, ты должен запомнить.

Это стоит помнить, ты должен запомнить,

Это стоит помнить, ты должен запомнить.

За домами тёмный лес меня манит, как магнитом.

Мне казалось, ты исчез в этом зеркале разбитом.

За домами тёмный лес меня манит, как магнитом.

Мне казалось, ты исчез в этом зеркале разбитом.

Я йду.

Я йду.

Я йду.

Я йду.

Я йду довкола будинку, бачу світиться листя.

У моїй голові фонтани, як Ісуса чаклунство.

У місті один із ста, мені не потрібна речовина.

Я народжую ці сенси із глибини істоти.

Я і є та речовина (рра!)

Я не вірю у більшість.

Я і є та речовина.

Я не вірю у більшість.

Я і є та речовина.

Я не вірю у більшість.

За будинками темний ліс мене манить, як магнітом.

Мені здавалося, ти зник у цьому дзеркалі розбитому.

Це нехай темниця, я майже принцеса

гребаного світу.

Тут немає стресу.

Ніжність кашеміру у цих дивних нотах

Підспівує хтось, чесно, отруйне життя.

Хтось, співаючи, петляє, місце залишає мало заходів.

Це означає – я тут підставляю звуки сфер.

Нехай вони не знають, навіть відчувають страх.

Тільки ця музика тут сміття перетворює на порох.

Я!

Я!

З виду не втрачай цей наш з тобою тераріум,

І місто все подароване нам, але нам потрібен лише ліс.

Я від тебе розтаю, як льодовики розтануть.

Скажи мені, як ми потрапили в цей дикий заміс?

За будинками темний ліс мене манить, як магнітом.

Мені здавалося, ти зник у цьому дзеркалі розбитому.

За будинками темний ліс мене манить, як магнітом.

Мені здавалося, ти зник у цьому дзеркалі розбитому.

З якого тесту зліплена та правда.

Зв'язки дуже тісно.

Рухаю всіх нахабно.

Жодних усмішок та дурних обіцянок.

Знаю – світ жорстокий, що складається з страждань.

Варто пам'ятати, ти маєш запам'ятати,

Це варто пам'ятати, ти маєш запам'ятати,

Це варто пам'ятати, ти маєш запам'ятати,

Це варто пам'ятати, ти маєш запам'ятати.

Це варто пам'ятати, ти маєш запам'ятати,

Це варто пам'ятати, ти маєш запам'ятати.

За будинками темний ліс мене манить, як магнітом.

Мені здавалося, ти зник у цьому дзеркалі розбитому.

За будинками темний ліс мене манить, як магнітом.

Мені здавалося, ти зник у цьому дзеркалі розбитому.