Пусть говорят - МАЛЬБЭК

Слышу краем уха — я лишь депрессивный, злой

Тут в России глухо, я летаю над Москвой

Слышу краем уха — я надуманный изгой

Если в вас нет духа, значит тело вечно ноет

Если в горле сухо, я смочу его розе

Мне не нужно двух, если я один против всех

Спросишь как житуха — прожигаю, как и все

Я слоняюсь мухой, эти сзади мой прицеп

Пусть говорят за моей спиной

Они устанут, а я росой

Утренней стану.

Мы тут порой

Сонные тени земли сырой

Тут так много тех, кто встанет за меня горой

Все хотят успех лишь получить любой ценой

Деньги берут верх, а я срезаю верхний слой

Забираю грех, но он меня не успокоит

Вспышки, люди, крики.

Для меня вы все — молва

Дешёвые интриги меня цепанут едва

Гаснут будто сиги ваши мелкие слова

Ты меняешь лики, чтобы выбраться со дна

Из головы выкинь, что я твой друг и не плачь

Если бы я был кем-то другим, то всё иначе

Тобой нелюбим, это меня не озадачит

Липких паутин узник не знает, как быть дальше

Я срываюсь дико, жизнь как-будто тетива

Я всю правду сныкал.

Где же новая глава?

Ты всё будешь тыкать мне, что ты была права

Извиняюсь дико, мне надо домой

Пусть говорят за моей спиной

Они устанут, а я росой

Утренней стану.

Мы тут порой

Сонные тени земли сырой

Чую краєм вуха — я лише депресивний, злий

Тут у Росії глухо, я літаю над Москвою

Чую краєм вуха — я надуманий ізгой

Якщо у вас немає духу, значить тіло вічно ниє

Якщо в горлі сухо, я змочу його троянді

Мені не потрібно двох, якщо я один проти всіх

Запитаєш як житуха - пропалюю, як і все

Я тиняюся мухою, ці ззаду мій причіп

Нехай кажуть за моєю спиною

Вони втомляться, а я росою

Ранковий стан.

Ми тут часом

Сонні тіні землі сирої

Тут так багато тих, хто встане за мене горою

Усі хочуть успіх лише здобути за всяку ціну

Гроші беруть верх, а я зрізаю верхній шар

Забираю гріх, але він мене не заспокоїть

Спалах, люди, крики.

Для мене ви все — чутка

Дешеві інтриги мене зачіпають ледве

Гаснуть ніби сиги ваші дрібні слова

Ти змінюєш лики, щоб вибратися зідна

З голови викинь, що я твій друг і не плач

Якщо би я був кимось іншим, то все інакше

Тобою нелюбимий, це мене не задачить

Липких павутин в'язень не знає, як бути далі

Я зриваюся дико, життя ніби тятиве

Я всю правду скидався.

Де нова глава?

Ти все будеш тикати мені, що ти мала рацію

Вибачаюсь дико, мені треба додому

Нехай кажуть за моєю спиною

Вони втомляться, а я росою

Ранковий стан.

Ми тут часом

Сонні тіні землі сирої