The Wind That Shakes the Barley - Loreena McKennitt

I sat within a valley green

I sat there with my true love

My heart strove to choose between

The old love and the new love

The old for her, the new that made

Me think on Ireland dearly

While soft the wind blew down the glade

And shook the golden barley

'Twas hard the woeful words to frame

To break the ties that bound us

But harder still to bear the shame

Of foreign chains around us

And so I said, «The mountain glen

I’ll seek at morning early

And join the brave United Men

While soft winds shook the barley»

'Twas sad I kissed away her tears

Her arms around me clinging

When to my ears the fateful shot

Came out the wildwood ringing

The bullet pierced my true love’s breast

In life’s young spring so early

And all upon my breast she died

While soft winds shook the barley

I bore her to some mountain stream

And many’s the summer blossom

I placed with branches soft and green

About her gore-stained bosom

I wept and kissed her clay-cold corpse

Then rushed o’er vale and valley

My vengeance on the foe to wreak

While soft winds shook the barley

'Twas blood for blood without remorse

I took at Oulart Hollow

I placed my true love’s clay-cold corpse

Where I full soon may follow

Around her grave I wandered drear

Noon, night and morning early

With aching heart when e’er I hear

The wind that shakes the barley

Я сидів у зеленій долині

Я сидів там зі своїм справжнім коханням

Моє серце прагнуло вибрати між

Стара любов і нова любов

Старе для неї, нове зроблене

Я дуже думаю про Ірландію

Поки тихий вітер гуляв галявиною

І потряс ячмінь золотий

«Було важко сформулювати сумні слова

Розірвати зв’язки, які зв’язували нас

Але все ще важче терпіти ганьбу

Іноземних мереж навколо нас

І тому я сказав: «Гірська долина

Я шукатиму вранці рано

І приєднайтеся до відважних Об’єднаних людей

Поки тихий вітер коливав ячмінь»

Було сумно, що я прогнав її сльози поцілунком

Її руки обіймають мене

Коли до моїх вух доленосний постріл

Вийшов лісовий дзвін

Куля пробила груди моєї справжньої любові

У житті молода весна така рано

І все на моїх грудях вона померла

Поки тихі вітри коливали ячмінь

Я відніс її до якогось гірського струмка

І багато літнього цвіту

Я розмістив гілками м’якими та зеленими

Про її заплямовану кров'ю грудь

Я плакав і цілував її холодний, як глина, труп

Потім кинувся по долині та долині

Моя помста ворогу здійснити

Поки тихі вітри коливали ячмінь

Це була кров за кров без докорів сумління

Я брав у Oulart Hollow

Я помістив труп мого справжнього кохання, холодний як глина

Де я незабаром можу стежити

Навколо її могили я блукав жахливо

Опівдні, ввечері та вранці рано

З болем у серці, коли я чую

Вітер, що качає ячмінь