The Dark Night of the Soul - Loreena McKennitt

Upon a darkened night

the flame of love was burning in my breast

And by a lantern bright

I fled my house while all in quiet rest

Shrouded by the night

and by the secret stair I quickly fled

The veil concealed my eyes

while all within lay quiet as the dead

Oh night thou was my guide

oh night more loving than the rising sun

Oh night that joined the lover

to the beloved one

transforming each of them into the other

Upon that misty night

in secrecy, beyond such mortal sight

Without a guide or light

than that which burned so deeply in my heart

That fire t’was led me on and shone more bright than of the midday sun

To where he waited still

it was a place where no one else could come

Within my pounding heart

which kept itself entirely for him

He fell into his sleep

beneath the cedars all my love I gave

And by the fortress walls

the wind would brush his hair against his brow

And with its smoothest hand

caressed my every sense it would allow

I lost myself to him

and laid my face upon my lovers breast

And care and grief grew dim

as in the mornings mist became the light

There they dimmed amongst the lilies fair…

У темну ніч

полум’я кохання палало в моїх грудях

І біля ліхтаря яскравого

Я втік із дому, поки всі в тихому відпочинку

Окутаний ніччю

і потайними сходами я швидко втік

Вуаль приховувала мої очі

а всередині тихо, як мертві

О, ніч, ти був моїм провідником

о ніч, більш любляча, ніж сонце, що сходить

О ніч, що приєдналася до коханця

коханому

перетворюючи кожну з них в іншу

Тієї туманної ночі

таємно, поза межами такого смертного погляду

Без довідника чи світла

ніж те, що так глибоко горіло в моєму серці

Цей вогонь вів мене і сяяв яскравіше, ніж полдень

Туди, де він все ще чекав

це було місце, куди ніхто інший не міг прийти

У моєму серце б’ється

яка повністю зберігалася для нього

Він заснув

під кедрами всю мою любов я дав

І біля фортечних стін

вітер розчісував його волосся об лоб

І своєю гладкою рукою

пестила мої всі почуття, які дозволяли

Я втратив себе від нього

і приклав обличчя моє до грудей моїх коханців

І турбота і горе потьмяніли

як уранці туман став світлом

Там вони потьмяніли серед ярмарку лілій…