Snow - Loreena McKennitt

White are the far-off plains, and white

The fading forests grow;

The wind dies out along the height,

And denser still the snow

A gathering weight on roof and tree,

Falls down scarce audibly

The meadows and far-sheeted streams

Lie still without a sound;

Like some soft minister of dreams

The snow-fall hoods me round;

In wood and water, earth and air

A silence everywhere

Save when at lonely intervals

Some farmer’s sleigh, urged on,

With rustling runners and sharp bells

Swings by me and is gone;

Or from the empty waste I hear

A sound remote and clear

The barking of a dog, or call

To cattle, sharply pealed,

Borne echoing from some wayside stall

Or barnyard far afield;

Then all is silent and the snow falls

Settling soft and slow

The evening deepens and the grey

Folds closer earth and sky

The world seems shrouded, far away.

Its noises sleep, and I as secret as Yon buried stream plod dumbly on and dream.

Білі далекі рівнини і білі

Зів’ялі ліси ростуть;

Вітер затихає на висоті,

І ще щільніше сніг

Набір ваги на даху та дереві,

Падає ледь чутно

Луки й порослі струмки

лежати спокійно без звуку;

Як якийсь м’який служитель мрії

Снігопад охоплює мене;

У дереві й воді, землі й повітрі

Усюди тиша

Зберігайте, коли самотні проміжки часу

Якісь фермерські сани, підштовхнуті,

З шелестящими бігунками і гострими дзвіночками

Пролітає повз мене і зникає;

Або з порожніх відходів, які я чую

Віддалений і чистий звук

Гавкіт собаки або заклик

Худобі, гостро лущеній,

Борн відлунює з якогось придорожнього ларька

Або далекий скотний двор;

Тоді все затихає і падає сніг

Осідання м’яке і повільне

Вечір глибшає і сіріє

Згортає ближче землю і небо

Світ здається закутаним, далеким.

Його шуми сплять, а я такий таємний, як Йон, похований потік, тупо пливу і мрію.